Перемога - шлях до поразки, поразка - шляж до перемоги.

Всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму. Починаючи з цієї формули свій черговий роман, Лев Толстой, можливо несвідомо, визначив принцип  збереження енергії для суспільних явищ. Я розумію його так. Якщо в основі будь-чого, лежить енергія, що для свого руху зазвичай обирає  шлях найменшого спротиву, то найкращі результати завжди будуть схожими, а всі інші суттєво між собою різнитимуться. Історії успіхів і перемог можна не вивчати. Вони шаблонні і однозначні, як у Юлія Цезаря: прийшов – побачив – переміг. Натомість, для аналізу і оцінок найбільш придатні саме історії провалів і поразок.

Ще одне міркування, підслухане у Гарі Каспарова. На відміну від переможеного, переможець не відчуває потреби аналізувати хід боротьби і власні помилки, - оскільки він переміг, значить, все робив правильно. До того ж, «переможців не судять». І це створює енергетичні передумови до того, що наступного разу, вони поміняються місцями.

Можна просто зазначити, що природа не любить збочень і завжди відновлює порушений баланс, я ж волію виходити з енергетично теорії достатку: http://pensioneriya.blogspot.com/2015/03/blog-post_15.html. З її точки зору, переможець послаблює вихідні енергетичні потоки, а переможений їх підсилює. Відповідно, вторинні енергетичні контури починають в посиленому режимі працювати на сьогоднішнього переможеного, насичуючи його енергією для майбутнього реваншу. Не так рідко, подібний реванш таки відбувається.