Людина майбутнього не з'явиться сама; її доведеться виховати. Хто ж це зробить?
.
Те, що дитинство - щасливий час, навряд чи хтось стане заперечувати. Про деякі винятки, які бувають, поки не говоримо. Зазвичай, дитяче щастя пов'язують з відсутністю видимих матеріальних турбот, розумових мук і душевних переживань. Думаю, якби все так і було, діти так часто не плакали б. Швидше за все, своїх, суто дитячих мук і переживань, у них не менше, і справа, отже, не в них.Дитяче щастя - в любові до батьків; цього джерела енергії їм вистачає на все: активне вивчення себе і навколишнього світу, швидке зростання і всебічний розвиток. Ніщо інше їх в принципі і не цікавить.
Якщо мама знаходиться поруч, в зоні уваги, то іграшкою стає власний черевик, їжею - пластмасовий медведик, а щастя рветься назовні посмішками і веселим лопотіння.
Але мама - людина доросла, у неї є багато інших турбот і тривог, на які треба відволікатися і відгукуватися. Це вона і робить, підсовуючи дитині інші «джерела щастя»: соску, цукерку, іграшку. Джерела - так собі, але їх аналізом ніхто не займається: «чим би дитя не тішилося, аби не плакало», - розсудливо вирішує більшість мам.
З цього моменту починається підміна і деградація почуттів: високі і тонкі душевні (любов, довіру, ніжність) підміняються більш низькими і грубими тваринними (їжа) і духовними (розвага).
«Хліба і видовищ!», - вимагав народ стародавнього Риму в період його занепаду; точно тим же ми напихуємо дитину в період її розвитку. Роблячи наголос на ранній духовний (таланти, здібності) і фізичний прогрес дитини, ми мимоволі гальмуємо розвиток його душі. Наші предки поступали навпаки. Наприклад, на відміну від нас, туго сповивали немовлят, стримуючи їх фізичну активність на користь розвитку душі.
Отже, вже в перші місяці і роки життя, дитина освоює прийоми швидкого досягнення радості і втіхи. Чим більше солодощів, іграшок, розваг, спілкування, тим більше вони закривають у собі потребу в любові, а щастя отримання все більше затьмарює собою щастя віддачі.
Але щастя отримання - хитке і короткочасне; воно пересичує і вимагає постійного збільшення дози. В іншому випадку, отримуємо наростаючу дитячу Нещасність, витримати яку ніяке материнське серце не в змозі. Ось ми і сформували нового активного члена суспільства споживання.
Другий момент, де маленький чоловічок втрачає можливість випробувати щастя кохання, - це атеїзм його батьків. Про те, що любов до Бога - це не просто вимога першої заповіді, а щастя, нам невідомо. Як же це дізнаються, а тим більше відчують наші діти? Формальне ставлення до релігії, яке встановилося в сучасних церквах, виховує не любов, а те ж саме споживацтво. У Бога узвичаїлось випрошувати здоров'я, матеріальні та духовні блага. Або, не затруджуючи себе, за малу копійчину, можна передоручити цю справу священикам, які теж не завжди є для нас взірцем любові до Бога і благочестя.
Третя сприятлива можливість виховання почуттів приходить з першої юнацької любов'ю. Дуже добре, якщо вона нерозділена. В цьому випадку, щастя віддачі не змішується з щастям отримання.
Перша любов здатна створити диво. Дозволяючи підлітку відчути себе люблячим, справжнім, істинно щасливим, вона дає йому модель поведінки, розставляє віхи на все майбутнє життя краще, ніж це могла б зробити релігія. Між іншим, вона дає йому зрозуміти, що щастя не буває без страждань, допомагає відчути їх солодкість, вказує на те, що це дві половинки цілого, єдиного.
Однак, з кількох причин, і ця можливість може бути втрачена.
1. В особі підлітка встиг (дякуючи батькам) сформуватися споживач; будь-яке умлівання душі виливається в наполегливе бажання володіти предметом жадання.
2. Розгнуздана і відкрита сексуальна пропаганда підміняє любов статевим потягом.
3. Відсутні довірчі відносини з дорослими, які могли б допомогти підлітку зрозуміти, що з ним відбувається.
А далі, коли перша любов приходить до закономірного завершення, всі життєві цілі та орієнтири стають гранично примітивними і зводяться до задоволення двох базових інстинктів: самозбереження і самопродовження. Перший призводить до культу сили; другий - до культу сексу.
Символом фізичного, матеріального розвитку стає не сила і не краса, а сексуальність; символом же духовних досягнень вважаються не розум і не воля, а гроші. Душа при цьому йде на задній план.
Між іншим, бажання завжди виглядати сексуальною призводить до перенапруження гормональної системи та до відповідних гінекологічним проблем, а культ матеріального і духовного споживання перетворює гроші із засобу досягнення життєвих цілей в самостійну мету.
Природа буде боротися і вже бореться з цими відхиленнями за допомогою двох механізмів, суть яких просто і ясно відображена в народній приказці «бодливій корові Бог рогів не дає». Люди будуть ставати все менш привабливими фізично (це особливо помітно на Заході) і все менш забезпеченими матеріально (що ми маємо можливість спостерігати на Сході).
Хто ж підтримує і відновлює життєві сили людей, позбавлених головного орієнтира - любові?
Все це нас невпинно вбиває, але і без нього ми теж помремо. Помремо, якщо знов не звернемося до джерела, з котрим вже знайомилися в дитинстві і юності. Важливо згадати ті почуття, ті відчуття, той стан, і спробувати їх повернути.
Двічі в одну річку не ввійдеш, тому повертати доведеться на новому рівні розвитку. Якщо, звичайно, він є. Якщо є ще третій базовий інстинкт, який змушує нас всупереч усьому йти вперед. Якщо його немає, якщо він помер, заснув, відключився, то я навіть не знаю, що й робити. По голові, хіба що, шибонути себе чимось м'яким і важким.
Гаразд, що таке любов, згадувати будемо разом.
Чи не правда, кожному з нас доводилося відчувати щось подібне? Придивіться уважно, цей список повинен вам нагадати щось дуже важливе. Ви зобов'язані впізнати цей опис люблячої людини. Впізнати, утримати цей стан своєї душі і поширити його на весь навколишній світ, який від цього стане краще.
Якщо не дізналися, чекайте наступного запису.
.
Те, що дитинство - щасливий час, навряд чи хтось стане заперечувати. Про деякі винятки, які бувають, поки не говоримо. Зазвичай, дитяче щастя пов'язують з відсутністю видимих матеріальних турбот, розумових мук і душевних переживань. Думаю, якби все так і було, діти так часто не плакали б. Швидше за все, своїх, суто дитячих мук і переживань, у них не менше, і справа, отже, не в них.Дитяче щастя - в любові до батьків; цього джерела енергії їм вистачає на все: активне вивчення себе і навколишнього світу, швидке зростання і всебічний розвиток. Ніщо інше їх в принципі і не цікавить.
Якщо мама знаходиться поруч, в зоні уваги, то іграшкою стає власний черевик, їжею - пластмасовий медведик, а щастя рветься назовні посмішками і веселим лопотіння.
Але мама - людина доросла, у неї є багато інших турбот і тривог, на які треба відволікатися і відгукуватися. Це вона і робить, підсовуючи дитині інші «джерела щастя»: соску, цукерку, іграшку. Джерела - так собі, але їх аналізом ніхто не займається: «чим би дитя не тішилося, аби не плакало», - розсудливо вирішує більшість мам.
З цього моменту починається підміна і деградація почуттів: високі і тонкі душевні (любов, довіру, ніжність) підміняються більш низькими і грубими тваринними (їжа) і духовними (розвага).
«Хліба і видовищ!», - вимагав народ стародавнього Риму в період його занепаду; точно тим же ми напихуємо дитину в період її розвитку. Роблячи наголос на ранній духовний (таланти, здібності) і фізичний прогрес дитини, ми мимоволі гальмуємо розвиток його душі. Наші предки поступали навпаки. Наприклад, на відміну від нас, туго сповивали немовлят, стримуючи їх фізичну активність на користь розвитку душі.
Отже, вже в перші місяці і роки життя, дитина освоює прийоми швидкого досягнення радості і втіхи. Чим більше солодощів, іграшок, розваг, спілкування, тим більше вони закривають у собі потребу в любові, а щастя отримання все більше затьмарює собою щастя віддачі.
Але щастя отримання - хитке і короткочасне; воно пересичує і вимагає постійного збільшення дози. В іншому випадку, отримуємо наростаючу дитячу Нещасність, витримати яку ніяке материнське серце не в змозі. Ось ми і сформували нового активного члена суспільства споживання.
Другий момент, де маленький чоловічок втрачає можливість випробувати щастя кохання, - це атеїзм його батьків. Про те, що любов до Бога - це не просто вимога першої заповіді, а щастя, нам невідомо. Як же це дізнаються, а тим більше відчують наші діти? Формальне ставлення до релігії, яке встановилося в сучасних церквах, виховує не любов, а те ж саме споживацтво. У Бога узвичаїлось випрошувати здоров'я, матеріальні та духовні блага. Або, не затруджуючи себе, за малу копійчину, можна передоручити цю справу священикам, які теж не завжди є для нас взірцем любові до Бога і благочестя.
Третя сприятлива можливість виховання почуттів приходить з першої юнацької любов'ю. Дуже добре, якщо вона нерозділена. В цьому випадку, щастя віддачі не змішується з щастям отримання.
Перша любов здатна створити диво. Дозволяючи підлітку відчути себе люблячим, справжнім, істинно щасливим, вона дає йому модель поведінки, розставляє віхи на все майбутнє життя краще, ніж це могла б зробити релігія. Між іншим, вона дає йому зрозуміти, що щастя не буває без страждань, допомагає відчути їх солодкість, вказує на те, що це дві половинки цілого, єдиного.
Однак, з кількох причин, і ця можливість може бути втрачена.
1. В особі підлітка встиг (дякуючи батькам) сформуватися споживач; будь-яке умлівання душі виливається в наполегливе бажання володіти предметом жадання.
2. Розгнуздана і відкрита сексуальна пропаганда підміняє любов статевим потягом.
3. Відсутні довірчі відносини з дорослими, які могли б допомогти підлітку зрозуміти, що з ним відбувається.
А далі, коли перша любов приходить до закономірного завершення, всі життєві цілі та орієнтири стають гранично примітивними і зводяться до задоволення двох базових інстинктів: самозбереження і самопродовження. Перший призводить до культу сили; другий - до культу сексу.
Символом фізичного, матеріального розвитку стає не сила і не краса, а сексуальність; символом же духовних досягнень вважаються не розум і не воля, а гроші. Душа при цьому йде на задній план.
Між іншим, бажання завжди виглядати сексуальною призводить до перенапруження гормональної системи та до відповідних гінекологічним проблем, а культ матеріального і духовного споживання перетворює гроші із засобу досягнення життєвих цілей в самостійну мету.
Природа буде боротися і вже бореться з цими відхиленнями за допомогою двох механізмів, суть яких просто і ясно відображена в народній приказці «бодливій корові Бог рогів не дає». Люди будуть ставати все менш привабливими фізично (це особливо помітно на Заході) і все менш забезпеченими матеріально (що ми маємо можливість спостерігати на Сході).
Хто ж підтримує і відновлює життєві сили людей, позбавлених головного орієнтира - любові?
- Енергетичні наркотики, які й дають нам нехай більш грубу, але все-таки енергію.
- Все більш витончена їжа (зверніть увагу на кількість кулінарних телепередач, книг, газет).
- Все більш збочений секс (сексуальні відхилення стають нормою).
- Все більш примітивні розваги та гумор.
- Штучні енергетики (кава, тютюн, алкоголь, солодощі).
- Ліки та інша психотропна хімія.
- Віртуальний простір комп'ютерних ігор та інтернету.
Все це нас невпинно вбиває, але і без нього ми теж помремо. Помремо, якщо знов не звернемося до джерела, з котрим вже знайомилися в дитинстві і юності. Важливо згадати ті почуття, ті відчуття, той стан, і спробувати їх повернути.
Двічі в одну річку не ввійдеш, тому повертати доведеться на новому рівні розвитку. Якщо, звичайно, він є. Якщо є ще третій базовий інстинкт, який змушує нас всупереч усьому йти вперед. Якщо його немає, якщо він помер, заснув, відключився, то я навіть не знаю, що й робити. По голові, хіба що, шибонути себе чимось м'яким і важким.
Гаразд, що таке любов, згадувати будемо разом.
- Кохана дівчина - в центрі Всесвіту. Всі думки і почуття присвячені тільки їй.
- Інші дівчата більше не існують. Ні краса, ні доступність, ні привабливість, ні інші їхні переваги більше не приваблюють. Є тільки вона - єдина.
- Зневажливе, глузливе, легковажне ставлення до жіночої статі зникло. Замість нього - тремтливість, чарівність, благоговіння до коханої.
- Пропадає апетит, закидається навчання і робота, стає прісним те, що раніше радувало і надихало. Всі плани, мрії, проекти пов'язані тільки з нею.
- Посилюється близькість з батьками, з'являється дбайливе, терпиме, вдячне до них ставлення. Слідом за цим, змінюється ставлення і до інших людей; тепер вони здаються м'якше, добріше, симпатичніше. Хочеться зробити для всіх них що-небудь хороше.
- Відходить образливість і бажання битися, відстоюючи свою правоту. Жорсткість змінюється дружелюбністю.
- Минулі задоволення втрачають сенс і привабливість; алкоголь, їжа, галасливі розваги стають нудними і дурними, а сексуальні насолоди здаються чимось ганебним, обмежуючим в душі чисту і світлу любов.
- На зміну радості отримання приходить радість віддачі. Хочеться дарувати подарунки, робити приємне іншим. Халявне, незароблене більше не радує.
- Якщо раніше брехня заради користі була звичайною справою, то брехати коханій стає огидно. З'являється відчуття, що нещирість вбиває кохання.
- Це ставлення мимоволі переноситься на оточуючих. Душа розкривається і наповнюється щастям. У такому стані стає неможливим когось образити, заподіяти шкоду, не допомогти в біді.
Чи не правда, кожному з нас доводилося відчувати щось подібне? Придивіться уважно, цей список повинен вам нагадати щось дуже важливе. Ви зобов'язані впізнати цей опис люблячої людини. Впізнати, утримати цей стан своєї душі і поширити його на весь навколишній світ, який від цього стане краще.
Якщо не дізналися, чекайте наступного запису.
Человек будущего не появится сам; его придется воспитать. Кто же это сделает?
.
То, что детство это счастливое время, вряд ли кто-то станет оспаривать. О некоторых исключениях, которые бывают, пока не говорим. Обычно, детское счастье связывают с отсутствием видимых материальных забот, умственных терзаний и душевных переживаний. Думаю, если бы все так и было, дети так часто не плакали бы. Скорее всего, своих, сугубо детских терзаний и переживаний, у них не меньше, и дело, следовательно, не в них.Детское счастье – в любви к родителям; этого источника энергии им хватает на все: активное изучение себя и окружающего мира, быстрый рост и всестороннее развитие. Ничто другое их в принципе и не интересует.
Если мама находится рядом, в зоне внимания, то игрушкой становится собственный ботинок, едой – пластмассовый кубик, а счастье рвется наружу улыбками и веселым лопотанием.
Но мама – человек взрослый, у нее есть много других забот и тревог, на которые надо отвлекаться и откликаться. Это она и делает, подсовывая ребенку другие «источники счастья»: соску, конфетку, игрушку. Источники – так себе, но их анализом никто не занимается: «чем бы дитя ни тешилось, лишь бы не плакало», — здраво решает большинство мам.
С этого момента начинается подмена и деградация чувств: высокие и тонкие душевные (любовь, доверие, нежность) подменяются более низкими и грубыми животными (пища) и духовными (развлечение).
«Хлеба и зрелищ!», — требовал народ древнего Рима в период его упадка; точно тем же мы пичкаем ребенка в период его развития. Делая упор на ранний духовный (таланты, способности) и физический прогресс ребенка, мы невольно тормозим развитие его души. Наши предки поступали наоборот. Например, в отличие от нас, туго пеленали младенцев, сдерживая их физическую активность в пользу развития души.
Итак, уже в первые месяцы и годы жизни, ребенок осваивает приемы быстрого достижения радости и утешения. Чем больше сладостей, игрушек, развлечений, общения, тем больше они закрывают собой потребность в любви, а счастье получения все больше затмевает собой счастье отдачи. Но счастье получения – зыбкое и кратковременное; оно пресыщает и требует постоянного увеличения дозы. В противном случае, получаем нарастающую детскую несчастность, выдержать которую никакое материнское сердце не в силах. Вот мы и сформировали нового активного члена общества потребления.
Второй момент, где маленький человечек упускает возможность испытать счастье любви, — это атеизм его родителей. О том, что любовь к Богу – это не просто требование первой заповеди, а счастье, нам неизвестно. Как же это узнают, а тем более почувствуют наши дети? Формальное отношение к религии, которое установилось в современных церквях, воспитывает не любовь, а то же самое потребительство. У Бога принято выпрашивать здоровье, материальные и духовные блага. Не утруждаясь самим, за малую мзду, можно перепоручить это дело священникам, которые тоже не всегда служат нам образцом любви к Богу и благочестия.
Третья благоприятная возможность воспитания чувств приходит с первой юношеской любовью. Очень хорошо, если она безответная. В этом случае, счастье отдачи не смешивается со счастьем получения. Первая любовь способна сотворить чудо. Позволяя подростку почувствовать себя любящим, настоящим, истинно счастливым, она дает ему модель поведения, расставляет маяки на всю будущую жизнь лучше, чем это могла бы сделать религия. Между прочим, она дает ему понять, что счастье не бывает без страданий, почувствовать их сладостность, указывает на то, что это две половинки целого, единого.
Однако, по нескольким причинам, и эта возможность может быть утрачена.
- В подростке успел (спасибо родителям) сформироваться потребитель; любое томление в груди выливается в настойчивое желание обладать предметом вожделения.
- Разнузданная и открытая сексуальная пропаганда подменяет любовь половым влечением.
- Отсутствуют доверительные отношения с взрослыми, которые могли бы помочь подростку понять, что с ним происходит.
А дальше, когда первая любовь приходит к закономерному завершению, все жизненные цели и ориентиры становятся предельно примитивными и сводятся к удовлетворению двух базовых инстинктов: самосохранения и самопродолжения. Первый приводит к культу силы; второй – к культу секса. Символом физического, материального развития становится не сила и не красота, а сексуальность; символом же духовных достижений считаются не ум и не воля, а деньги. Душа при этом уходит на задний план. Между прочим, желание всегда выглядеть сексуальной приводит к перенапряжению гормональной системы и к соответствующим гинекологическим проблемам, а культ материального и духовного потребления превращает деньги из средства достижения жизненных целей в самостоятельную цель. Природа будет бороться и уже борется с этими отклонениями с помощью двух механизмов, суть которых просто и ясно отражена в народной поговорке «Бодливой корове Бог рогов не дает». Люди будут становиться все менее привлекательными физически (и это особенно заметно на Западе) и все менее обеспеченными материально (что мы имеем возможность наблюдать на Востоке).
Кто же поддерживает и возобновляет жизненные силы людей, лишенных главного ориентира – любви? Энергетические наркотики, которые и дают нам пусть более грубую, но все-таки энергию.
- Все более изощренная еда (обратите внимание на количество кулинарных телепередач, книг, газет).
- Все более извращенный секс (сексуальные отклонения становятся нормой).
- Все более примитивные развлечения и юмор.
- Искусственные энергетики (кофе, табак, спиртное, сладкое).
- Лекарства и прочая психотропная химия.
- Виртуальное пространство компьютерных игр и интернета.
Все это нас неуклонно убивает, но и без него мы тоже умрем. Умрем, если снова не обратимся к источнику, которым уже знакомились в детстве и юности. Важно вспомнить те чувства, те ощущения, то состояние, и попробовать их вернуть. Дважды в одну реку не войдешь, поэтому возвращать придется на новом уровне развития. Если, конечно, он есть. Если есть еще третий базовый инстинкт, который заставляет нас вопреки всему идти вперед. Если его нет, если он умер, уснул, отключился, то я даже не знаю, что и делать. По голове, разве что, шибануть себя чем-то мягким и тяжелым.
Ладно, что такое любовь, вспоминать будем вместе.
- Любимая девушка – в центре Вселенной. Все мысли и чувства посвящены только ей.
- Другие девушки больше не существуют. Ни красота, ни доступность, ни привлекательность, ни другие их достоинства больше не привлекают. Есть только она – единственная.
- Пренебрежительное, насмешливое, легкомысленное отношение к женскому полу исчезло. Вместо него – трепетность, очарование, благоговение к любимой.
- Пропадает аппетит, забрасывается учеба и работа, становится пресным то, что раньше радовало и вдохновляло. Все планы, мечты, проекты связаны только с ней.
- Усиливается близость с родителями, появляется бережное, терпимое, благодарное к ним отношение. Вслед за этим, меняется отношение и к другим людям; теперь они кажутся мягче, добрее, симпатичнее. Хочется сделать для всех них что-нибудь хорошее.
- Уходит обидчивость и желание драться, отстаивая свою правоту. Жесткость сменяется дружелюбием.
- Прошлые удовольствия теряют смысл и привлекательность; алкоголь, еда, шумные развлечения становятся скучными и глупыми, а сексуальные наслаждения кажутся чем-то постыдным, ущемляющим в душе чистую и светлую любовь.
- На смену радости получения приходит радость отдачи. Хочется дарить подарки, делать приятное другим. Халявное, незаработанное больше не радует.
- Если раньше ложь ради корысти была обычным делом, то лгать любимой становится противно. Появляется ощущение, что неискренность убивает любовь.
- Это отношение невольно переносится на окружающих. Душа раскрывается и наполняется счастьем. В таком состоянии становится невозможным кого-то обидеть, причинить вред, не помочь в беде.
Не правда ли, каждому из нас приходилось чувствовать нечто подобное? Присмотритесь внимательно, этот список должен вам напомнить что-то очень важное. Вы обязаны узнать это описание любящего человека. Узнать, удержать это состояние своей души и распространить его на весь окружающий мир, который от этого станет лучше.
Если не узнали, ждите следующей статьи.
Источник: Путь украинского инвестора
P.S. А вы согласны с автором? Что думаете по этому поводу?
P.P.S. Если материал понравился, поделитесь ссылкой в соц. сетях.
P.P.P.S. Другие материалы этой рубрики, читайте здесь.
P.P.S. Если материал понравился, поделитесь ссылкой в соц. сетях.
P.P.P.S. Другие материалы этой рубрики, читайте здесь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий