Питання на Простоблозі-20. НПФ і доларова запруда.

На Простоблозі теж бувають цікаві питання, хоч і не так часто, як на Мінфіні. Ось - одне з них.

Харон.

Хочу задать вопрос по целесообразности НПФ: согласно ufm.net.ua/table/NPF_fiziki.html фонд Социальный стандарт заработал с 2005 года 121%. Гривна относительно доллара девальвировала за это время в 4,63 раза (по курсу НБУ) - выходит, что деньги в НПФ просто танут. Продолжая тенденцию: по выходу на пенсию от НПФ в долларах прибыль будет раза в 4 ниже по сравнению со стратегией откладывать те же самые накопления тупо в долларах.

Згідно з http://kinto.com/pf/social/performance.html, на 25.03.15. НПФ «Соціальний стандарт» з початку своєї діяльності, заробив 158,52% прибутку. В середньому, виходить +10,1% на рік. Але треба розуміти, що ця цифра стосується внеску, що був зроблений у перший день існування фонду – 10 травня 2005 року. Прибутковість внесків, зроблених в наступні дні і роки, є іншою.

Будь-якій український НПФ влаштований так, що роблячи внесок на пенсійних рахунок у ньому, ми так би мовити, купляємо одиниці пенсійних активів (ОПА) за поточною ціною, що змінюється і перераховується майже щодня. Для НПФ «Соціальний стандарт», 10 травня 2005 року, вартість ОПА становила 1 гривню, 25 березня 2015 року, вона дорівнює 2,59 гривні. До речі, там є таблиця з відображенням вартості ОПА за кожний день, починаючи з першого: http://kinto.com/pf/social/performance.html.  Досить цікава, на мій погляд, не в кожному НПФ таку побачиш.

Мова про те, що стратегія інвестування в НПФ суттєво відрізняється від звичних нам банківських вкладів. Вона дозволяє отримати значно більшу прибутковість, ніж та, що декларується самим фондом. Тож уміючи, і в НПФ «Соціальний стандарт» можна було заробити значно (і дуже значно) більше, ніж 158,62%.

Скажете, що ретроспективний погляд не має значення? Згоден, але ж ваше питання саме з нього і почалось. Взагалі, коли ми розглянемо статистику прибутковості світових фінансових ринків, то лідирувати в ній буде зовсім не долар, а акції підприємств, що у розмірі до 40% можуть входити (і входять) до інвестиційного портфелю НПФ. У Соціальному стандарті, їх на цей час 20,7%.

Але головне в іншому.

По-перше, філософія НПФ полягає у довгостроковому і постійному внесенню на свій пенсійний рахунок незначних для сімейного бюджету коштів. Альтернативою для них є не купівля доларів, а видатки на різноманітні (і не завжди обов’язкові) кожноденні дрібниці, котрих ми навіть не помічаємо. Сила НПФ не в великій прибутковості, а в збереженні і помірному примноженні того, що зазвичай втрачається. Gútta cavát lapidém non ví sed sáepe cadéndo (капля точить камінь не силою, а частим падінням), - говорить з його приводу латинське прислів’я.

По-друге, регулярне внесення (хай і невеличких) коштів в НПФ, створює постійний грошовий потік, що в свою чергу викликає різницю потенціалів і відповідний приплив енергії до людини. Докладніше про принцип енергоінформаційного приводу, читайте в серії «Енергетична теорія достатку».

По-третє, згідно з правилом золотого перетину, вся отримана енергія ділиться на дві частини – 61,8% : 38,2%. В залежності від обставин, одна з цих частин використовується для власного розвитку, інша – для розвитку суспільства. Тобто, більше чи менше, а віддавати (з певним співвідношенням) треба завжди. Порушення цього принципу призводить до втрат енергії з відповідними наслідками. Внески в НПФ поєднують в собі обидві частини: активи НПФ сприяють  розвитку економіки країни і в той же час закладають підвалини власного благополуччя.

В-четвертих, уявімо, що всі ми почнемо вкладати кошти виключно у долари. Через деякий час, вкладати нам стане нічого, бо позбавлена грошей, наша економіка зупиниться і наші заробітки разом з нею. Зате, користь одержить економіка США, що поміняє свої безконтрольно друковані папірці на наші реальні продукти, товари, послуги. А інакше ми долари і не отримаємо. Натомість, вкладаючи кошти в НПФ, ми, тим чи іншим чином, підтримуємо економіку саме України, яка дає нам роботу і заробіток.

То нехай всі дурні вкладають в НПФ, а я один буду скуповувати долари, - скаже якійсь розумник і, залишаючись наодинці, буде правий. Коли ж такими псевдорозумниками стає пів країни, її економіка починає нагадувати човен, всі пасажири якого одночасно схилилися на один з бортів. Треба пояснювати, що очікує такий човен і таких його пасажирів?

Встановивши запруди на грошових потоках (і власних, і країни) і консервуючи долари, що нібито ростуть в ціні, ми отримуємо чисто теоретичний прибуток. Практичний прибуток буде лише тоді, коли накопичені долари знову конвертуються у гривню по ціні, відмінній від закупівельної. То виходить, що рано чи пізно, нам доведеться пробурити малесеньку дірочку у тій запруді, щоб відновити свій маленький грошовий потік. Що ж, маленький отвір великий запруді не зашкодить. А коли подібних отворів стане багато, і вони почнуть об’єднуватись, і великий потік ту запруду прорве? Тоді почнеться зворотній процес. Чи можна бути впевненим, що саме нам, випередивши інших, вдасться реалізувати свій потенційних прибуток?

Чи звернули ви увагу, читаючи мої міркування, що по суті, я оперував поняттями з області енергій? Грошовий потік – це кінетична енергія, накопичені ресурси – це потенційна енергія… . А яка з них рухає Світ? А діалектичний закон переходу кількості в якість, пригадуєте? О, тут перед нами розкривається широке поле для найрізноманітніших і найцікавіших думок і висновків. Тож, продовжимо ставити питання і шукати на них відповіді. Тільки таким чином і можна рухатись вперед.