Мухі — окремо, банки — окремо.

«Ох, лето красное, любил бы я тебя, когда б не зной, да пыль, да комары, да мухи». 

Не знаю, нащо Олександр Сергійович так розгнівався на мух, нібито вони йому чимось не догодили. Досить милі створення. Ну, - пріставучі; ну, - нав'язливі; так може вони просто людям раді. Ну, - буває, заразу яку на лапках принесуть, так це наша зараза, з нашого ж посліду і добута. Менше сміття, менше і мух. Зате вони цими відходами харчуються, переробляючи майже, що в кисень і пластилін. 

Не варто надавати мухам зайвої важини, треба просто змиритися з тим, що в природі вони є, і природі потрібні. Використовувати їх дозовано і за прямим призначенням, втручання у власне життя обмежити, уваги на докучливість не звертати. Якщо яка зарвется від надлишку нахабства, то можна і газеткою прикласти - всяк цвіркун, знай свій припічок і не загравай. Мухи зникнуть, коли ми, переставши смітити, позбавимо їх кормової бази. Напевно, це трапиться нескоро, але таки трапиться.

Приблизно та ж історія з банками, що схожі з мухами, і  сутністю, і  поведінкою. Вони теж харчуються нашої скверною і користуються нашими слабкостями. Треба просто перестати їх годувати, і вони пропадуть, як мухи. На це теж потрібен час, і поки він не настав, доводиться терпіти. 

Ну, - брешуть, так не вірте; ну, - пристають, так не звертайте уваги; ну, - дурять, так будьте розумнішими. Якщо який вкінець знахабніє, пошліть його, за прикладом Лоліти Мілявської, на ... небо за зірочкою ... .

P.S. Інші матеріали банківської рубрики, читайте тут