Питання на Мінфіні-14. Страховий хрест: Нести чи покинути?

Чергове питання на Мінфіні знову стосується страхування життя.

Доброго дня! Я хотіла дізнатися, якщо це можливо, інформацію про страхову компанію Юпітер? Справа в тому що я уклала договір з цією компанією з пенсійного страхування, а пізніше мене знайома почала запевняти що це все розлучення, що платежі накопичені не повертають, навіть за страховими випадками. І я почала сумніватися, чи правильно зробила. Тим більше мені запропонували працювати у них страховим посередником ... .

На жаль, страхову компанію життя (на відміну від банку чи НПФ) ми вибираємо один раз на весь термін страхування (від 10 років), а тому пошук інформації краще вести до, а не після підписання угоди. 

В наш інформаційний вік це не складно. Просто треба взяти собі за звичку перевіряти в Інтернеті всі більш-менш важливі повідомлення, від кого б вони не надходили. Відсутність такого бажання сигналізує нам про тимчасову нестачу енергії. Приймати серйозні рішення, в подібному стані не варто.

Для вас подія вже сталася, тому перейдемо до наступного етапу. По-перше, треба заспокоїтись і припинити жалкувати за своїми вчинками. Все, що відбувається, призводить до кращого. Страхові компанії життя (і Юпітер в тому числі) – цілком надійні і достатньо сумлінні. Так, вони не янголи і не благодійники, тож коли випадає нагода не платити, не платять, але – переважно у відповідності до закону і умов договору страхування. Їхні дії не позбавлені лукавства, але на те і щука в озері, щоб карась не дрімав, - страхувальникам теж важливо завжди бути в тонусі і не допускати падіння внутрішньої енергії. Найкращий для цього спосіб – самим стати щукою, тобто страховим агентом вибраної компанії і детально вивчити її зсередини. Тоді, якщо не розчаруєтесь, то хоча б на комісійних заощадите.

Наразі, перед вами три шляхи.

1.     Розірвати угоду, втративши перший внесок, і забути.

2.     Ставши агентом, придбати з часом впевненість у правильності свого вибору і більше ним не перейматись.

3.     Переживати, мучитись і боятись всі 10-20 років, аби чогось не трапилось.

Вибір залежить від вашої психологічної стійкості і рішучості. Головне – не залишити негативних наслідків  у свідомості і почуттях. Свого часу (10 років тому), я вибрав другій варіант, правда зробив цей вибір до, а не після підписання угоди, і досі не жалкую. Згодом, дізнавшись більше, вирішив, що це не моя стезя, але досвід нікуди не подівся і не раз ставав мені в нагоді.

Агентська робота своєрідна і не годиться для всіх, тому перший шлях – теж достатньо мужнє і рішуче рішення. До речі, не таке вже воно й незворотне. Навіть через кілька років, розірвану угоду можна буде відновити з мінімальними втратами.

Здається, ви перебуваєте десь на підступах до третьої стежини. Облиште, це зовсім не те, що вам (і будь-кому іншому) потрібно. Не псуйте нерви і не втрачайте сили, - все у вас буде гаразд. Принаймні, я щиро вам цього бажаю. Але іншим разом, поводьтесь обачніше.