Нема людей, є ідеї.
Цю фразу приписують Конфуцію або ж загальній древній східній мудрості. Вона
дійсно мудра. Людина без ідеї, без мети, без напрямку розвитку – та сама
тварина, що просто живе, харчується, плодиться, на небо не дивиться і до його
висот не прагне.
Хтось заперечить, що
немало людей живуть подібним життям і зірок з неба теж не хапають. Е ні, -
скажу я, - виглядає воно, можливо і так, але насправді – є не так. Такі люди не
є безідейними споживачами, ними теж володіють певні ідеї. Просто їхні ідеї є не
інноваційними, націленими у майбутнє, а консервативними, налаштованими на
збереження, усталення досягнутого стану речей.
Українці –
інноваційна нація, тому у нас прийнято підносити новаторів, першопрохідців і
критикувати тих, хто стримує, гальмує рух уперед, чіпляючись за старі догми і
стереотипи. Я не буду цього робити, бо впевнений, що відсутність консерваторів,
унеможливлює справжній розвиток в не меншій мірі, ніж нестача новаторів.
Згідно зі схожим на
закон, правилом золотого перетину, біля 62% енергії, ресурсів, ідей повинно
цементувати чергову сходинку розвитку, а 38%, відштовхуючись від неї, повинні
штурмувати нові висоти. У буремні революційні часи суспільних змін, буває і
повинно бути навпаки: 38% - стабілізації, 62% - змінам. Але у будь-якому разі,
співвідношення має бути незмінним, його порушення призводить до розбалансування
історичної ходи з вельми невтішними наслідками і для носіїв відповідних ідей, і
для суспільства в цілому.
Стосовно окремої
людини, вона має у будь-якому питанні прислуховуватись до свого внутрішнього
«Я» (серця, душі, інтуїції), вибираючи між консервативною і інноваційною
лініями поведінки, і одночасно, придивлятись до зовнішніх обставин (чи не пора
переходити в стан підтримки наростаючих змін). Це називається відповідати
викликам, враховувати тенденції, бути в тренді, держати ніс за вітром,
відчувати ситуацію, або ж навпаки, - випасти з обойми, втратити нюх, залишитись
на узбіччі історії.
Можете співвіднести
подібні роздуми з сучасним політичним станом нашої держави чи навіть світовими
процесами (вони універсальні), я ж наразі хочу звернутися до справ у сфері
недержавного пенсійного забезпечення.
НПФ – це ідея, -
глобальна ідея власної турботи про майбутнє (і своє, і сім’ї, і держави, і
людства в цілому). Ідея не нова і достатньо випробувана у багатьох країнах.
Інноваційною вона лишається хіба що для нас з вами.
Це не просто ідея, а
сукупність ідей, деякі з котрих, я покажу нижче. Вони йдуть на зміну старій
ідеї патерналізму (турботи держави), а зокрема, - ідеї солідарної пенсійної
системи, що себе вже вичерпала.
І ось тепер кожен з
нас повинен визначитись, чи буде він чіплятись за ПФУ і сподіватись на державу,
чи стане покладатись виключно на власні сили, відкинувши надії на ПФУ, чи буде
шукати баланс між старим і новим, використовуючи правило золотого перетину.
На мій погляд,
різниця між нами може бути тільки в тому, скільки відсотків інновацій ми для
себе виберемо: 38 чи 62? Кандидати на великі або спеціальні державні пенсії
можуть бути більш консервативними, а ті, кому втрачати майже нічого, зобов’язані бути в рядах реформаторів.
А тепер, - власне
ідеї. Читайте далі.
1. Інноваційні ідеї НПФ-2. Для фізичних осіб.
2. Інноваційні ідеї НПФ-3. Для юридичних осіб.
1. Інноваційні ідеї НПФ-2. Для фізичних осіб.
2. Інноваційні ідеї НПФ-3. Для юридичних осіб.
Комментариев нет:
Отправить комментарий