Питання фінансовому експерту № 53. Марення про самостійне інвестування.

Останні 2 роки нічого їм (НПФ) не сплачую, бо вражений мінусовою дохідністю НПФ (тупо "проїли" внески), хоча за 2014 рік "відбили" мінус, але не бачу куди реально їм вкладати кошти: акції - впали, ринку немає, депозити - сам можу розмістити під більшу ставку, ніж вони, облігації - ризиковано для них, а за державними дохідність менша, ніж за депо банків, золото (?) - не всі НПФ з ним працюють.

Теоретично зараз досить цікаво самому спробувати сформувати свій інвестиційний портфель, але потрібно бути готовим до його значних "просадок".

Це – як у приказці: «на зло кондуктору, куплю білет і піду пішки». Ви і білет не купили, і пішки не пішли. Якщо і нашкодили, то тільки собі. Час зниження вартості активів – найсприятливіший для збільшення розміру пенсійних внесків, а ви його прогавили.

Участь у НПФ не має альтернатив, бо альтернатива – це одна можливість, що виключає іншу. Ми можемо мати кілька пенсійних рахунків у кількох НПФ, ми можемо вільно перекладати гроші з одного НПФ до іншого. Участь в НПФ не обмежує використання нами інших  інструментів, як спільного, так і самостійного інвестування.

У декого склалося враження, що участь в НПФ – це варіант пасивного інвестування для тих, хто не розуміється і, головне, не хоче розумітись на фінансах. Ця омана природно тягне за собою необхідність довіри до керуючих, якихось гарантій, захисту з боку держави, тощо. На мій погляд, так думати шкідливо і небезпечно, бо і довіру, і гарантії, і захист, можна легко вигадати і «намалювати» в нашій уяві. Приклади відомі.

НПФ, як і взагалі, інститути спільного інвестування (ІСІ), призначені для людей з нестачею коштів, а не фінансових знань.

Певний рівень знань потрібен, аби нас не вражали не очікувані результати їхньої діяльності, і НПФ, такі знання нам надає. Саме тому, участь в НПФ я вважаю фінансовою школою і сходинкою до самостійного інвестування, за такого бажання. Також, без відповідного рівня знань, складно контролювати діяльність НПФ і обслуговуючих компаній, а такий контроль потрібен для налагодження в НПФ зворотного зв’язку. Без нього, будь-яка система, з часом розбалансується і втратить перспективи розвитку.

Фінансові ринки мають значні розміри, тож звичайні наші накопичення виглядають, як капля у морі, їхні можливості значно обмежені. Зібравши тисячі подібних накопичень до купи, можна ефективніше ними керувати. Тим більше, на початку роботи, у нас взагалі може не бути накопичень; ми починаємо з відрахувань частини поточного доходу. Власне, і продовжуємо такі відрахування на протязі трудового життя. Самостійне інвестування, подібних можливостей не надає, - це все-таки справа заможних людей, яких в Україні не так багато. Всі розмови про вдале інвестування кількох тисяч гривень, ведуться посередниками-продавцями і професійними гравцями, ласими до тих самих гривень.

Яким має бути склад інвестиційного портфелю НПФ, яким він є і чому саме таким, – питання непересічні. За звичкою, ми акцентуємо увагу на його прибутковості і нерідко помиляємось, не розуміючи, що призначення окремих активів може бути різним. І у різних фондах, і за різних обставин.

Але до такого рівня розуміння і такого рівня запитань, ми ще не піднялися, бо наш досвід інвестування з НПФ, як був, так і залишається мізерним. Зараз, для більшості з нас, головне – почати: http://pensioneriya.blogspot.com/search?updated-max=2015-10-23T19:56:00%2B03:00, а марення про самостійне інвестування краще відкласти на майбутнє.