Як зняти протиріччя між бажанням мити велику пенсію і небажанням робити великі пенсійні внески.

 

У минулорічній публікації «Как сыграть в чужую игру или сделать ее своей» , я навів приклад розрахунку розміру майбутньої пенсії в залежності від розміру пенсійних внесків. Розрахунок я зробив чесно, тобто заклав у нього прибутковість НПФ на рівні +3% до інфляції. На частину читачів отримані цифри не справили враження, бо вони звикли тішитись «дивами складних відсотків» від банкірів і страхувиків. Інша частина читачів, навпаки, зневажає розмови про будь-які відсотки, бо паралізована інфляційними жахами. В результаті, ні ті, ні інші, не готують своє майбутнє, а чекають, коли воно з ними трапиться. На них однаково не впливають математичні докази, можливо, з причини генетичної нелюбові до математики. Що ж, для них у мене є гарна новина, про яку дещо пізніше.

Сьогодні, за моїми спостереженнями, найбільше замислюються про пенсію 45-річні. Ось вік настав і вони замислились. Ось почитали мої статті і звернулись до НПФ. Ось спитали про прибутковість моїх НПФ за 2014 рік (29% і 32%) і обрали свій. Ось відкрили пенсійний рахунок і подумали про розмір внесків. Ось скористались пенсійним калькулятором  і провели розрахунки. Одержали наступні цифри.

1.    Перші 20 років вони будуть вносити в НПФ по 100 гривень щомісяця. За щорічної прибутковості у 30%, фінальні накопичення складуть 983 000 гривень. І це ще без врахування податкових пільг.

2.    Наступні 20 років за тієї ж прибутковості, вони будуть отримувати в середньому по 129 000 гривень щомісячної пенсії.

Чудово, чи не так? Ні, не так, бо моя минулорічна стаття давало зовсім інший алгоритм.  З нього виходило, що при 20 роках пенсійний внесків і 20 роках пенсійних виплат, пенсія виявиться лише вдвічі більшою за внески. У нашому прикладі, - це 200 гривень і аж ніяк не 129 000 гривень.

Думаю, ви вже зрозуміли, в чому справа: у свої розрахунки я, зважаючи на інфляцію, заклав 3% щорічної прибутковості, а не 30%, як мої читачі.

Про що говорить така разюча різниця? Про те, що практична, прикладна математика повинна бути коректною, і не більше.

Коректність математичних розрахунків дозволить нам зрозуміти, що починати їх бажано завчасно, а якщо вирішувати проблеми за мірою їх накопичення, може виявитись надто пізно. Але людям, що з дитинства не в ладах з математикою, зрозуміти це досить складно.

Сумно, чи не так? Ні, не так, бо є інший вихід. В цьогорічних матеріалах на тому ж таки сайті «Пенсійний капітал», я розвиваю погляди, дещо відмінні від попередніх. Тепер я пропоную облишити калькулятор, бо виходячи з нових позицій, розмір пенсійних внесків поступово втрачає свою вагу у порівнянні з їхньою постійністю і безперервністю. Саме постійність і безперервність створюють той грошовий потік, що в свою чергу,  призводить до появи інших грошових (і не тільки) потоків, в тому числі, пенсійних.

Як це відбувається конкретно, я поки що не знаю. Зате, маючи за взірець кругообіг води в природі, відому з уроків фізики енергодинамічну пару та менш відомі ефекти Бернуллі, Томсона, Холла, Магнуса і ще біля 200 подібних ефектів з книги В. Ю. Шевцова «Скарбниця», я розумію, що  фізичні принципи однакові для потоків будь-якої енергії. Сьогодні вони носять імена вчених, що раніше за інших, помітили їх і описали, а завтра їх  об’єднає єдиний загальний закон перетворення енергії.

Читайте на цю тему матеріали серії «Енергетична теорія достатку». 

Старі математичні розрахунки ніхто не відкидає, просто до них додалися нові енергетичні підходи. Там були формули, тут з’явились потоки. Все залишилось на своїх місцях, але інвестори одержали нові інструменти впливу, і тепер мають право застосовувати їх  для управління життєвими ресурсами. Бо інвестувати, як ви пам’ятаєте, - це управляти.

Якщо, виходячи з математики, перед початком інвестування нам треба було все ретельно розрахувати і спланувати, то як нам пристосуватись до енергетичних принципів управління? Коли мова йде про НПФ, то відкривши пенсійний рахунок, ми обираємо комфортні для нас розмір і періодичність пенсійних внесків.

Розмір – це сума на рівні звичних або мимовільних (спонтанних) місячних витрат. Для когось, - це витрати на транспорт, зв’язок, Інтернет, для когось – вартість кави, солодощів, пива, цигарок, для інших – суми чайових, спортивних абонементів, страхових полісів, побутових послуг, миючих засобів, тощо.  Тобто, пенсійні внески в НПФ повинні стати звичними, буденними, непомітними і в той же час, - беззастережними, як самі наші бажання. Ми ж ніколи не пошкодуємо грошей на те, що хочеться, вірно? Значить, пенсію треба захотіти. Психологічно це важко, бо бідні українські пенсіонери впадають нам в очі частіш, ніж багаті закордонні, але прагнення до кращого у нас теж не відібрати.

Поступово, разом зі зростанням наших бажань і відповідних витрат, мають зростати і пенсійні внески. Їх забезпечать зростаючи доходи, що з’являться завдяки грошовим потокам. Ось тут можна і формули згадати, і калькулятором скористатись, і пенсійний план скласти.

Два підходи, дві моделі, два принципи. Здається, вони суперечать одне одному. Так і є, але в даному випадку, перед нами діалектична «єдність і боротьба протилежностей». Суперечливі протилежності ми просто рознесли в часі, знявши з них таким чином, напругу боротьби і протистояння. Тепер вони стали складовими частинами єдиного енерго-математично алгоритму.

Вважаєте, що я перемудрував? Тоді вибирайте один з двох шляхів і сумлінно додержуйтесь його. Інший, опануєте пізніше, коли виникне власне бажання.