Питання на Мінфіні-31. НПФ замість ПФУ.

               

замість

Здравствуйте! Меня, как современное молодое поколение, беспокоит вопрос моей частности, в частности пенсии. Я понимаю, что к моим 60 годам государственного ПФ или не будет, или, в лучшем случае, он будет работать так же, как сейчас.
Мой вопрос в том, могу ли я отказаться от отчислений в гос ПФ в пользу негосударственного ПФ?

Пенсійний фонд Україні (ПФУ) все одно не зникне. Залишиться і державна пенсія, просто умови її отримання стануть більш жорсткими, зменшиться її розмір відносно заробітної плати, виросте пенсійний вік, тощо. Майбутні пенсіонери вимушені будуть в більшій мірі покладатися на недержавну пенсію від роботодавця (обов’язковий накопичувальний рівень пенсійної системи) і власні пенсійні накопичення (добровільний накопичувальний рівень пенсійної системи). 

Само по собі це не станеться. Десять років існування недержавних пенсійних фондів (НПФ) показали, що без примусу тут не обійтись, бо ні надійність, ні прибутковість, ні податкові пільги, не є для українців дієвими стимулами до власного управління своїм фінансовим майбутнім. Хіба що наростаючий економічний тиск рано чи пізно змусить нас турбуватись про своє майбутнє не словами, а справами. Хто, як ви, Карино, зрозуміє це раніше, той одержить перевагу перед наступниками.

В певній мірі, Карино, ви вже сьогодні можете відмовитись від внесків в ПФУ на користь НПФ, використавши один з двох відомих мені шляхів, або й обидва.

Шлях перший. Навіть за недавно оприлюдненими офіційними даними, більше 40% економіки України знаходяться в тіні, не сплачуючи державні податки і не роблячи внески в ПФУ. Звісно, без податків і пенсійного навантаження, всі учасники тіньового сектору заробляють більше (хтось трохи більше, а дехто значно більше). Це означає, що заради свого пенсійного майбутнього, всі вони мали б направити заощаджені кошти на власні пенсійні рахунки в НПФ чи подібні інвестиційні інструменти. Окремі, фінансово обізнані українці так і роблять. Всі інші, по суті, живуть у борг перед власним майбутнім. 

Виглядає парадоксальним, але наразі вони сучасні (молоді і здорові) відбирають кошти у самих себе майбутніх (на жаль, старих і хворих), втішаючись дурницями, що до того часу начебто не доживуть. На їхньому місці я б не перебільшував впливу паління, пияцтва, стресів і екології на тривалість життя; на мій погляд, воно буде болісним, тяжким, але довгім, принаймні, довшим, ніж тепер. Уникнути зайвих негараздів можна було б вже зараз, але ж майбутнього болю ми не відчуваємо.

Шлях другий. Можливо на диво, але офіційний сектор української економіки теж існує. Біля 60% розміру фонду оплати праці (ФОП), роботодавці з  цього сектору економіки, сплачують державі, відбираючи у найманих працівників. Більша частина відібраного йде саме у ПФУ. Натомість існує достатньо приємна податкова пільга: звільнення від податків сум, внесених роботодавцем на пенсійні рахунки своїх робітників. 

Якщо розумно даною пільгою скористатись, можна досягти задекларованої вами мети: переведення пенсійних внесків з ПФУ до НПФ. Ця схема вже існує в моїй голові, але для втілення її у точні цифри, я хочу порадитись з фахівцями Адміністратора НПФ. Тому давайте трошки почекаємо, а тим часом ще раз переглянемо матеріал про податкові пільги: http://pensioneriya.blogspot.com/2015/05/2015.html. Він все-таки важкуватий для сприйняття звичайною людиною.