Добрый день!
Вы, безусловно, все правильно говорите, только такое ощущение, что не об Украине.
1. Доверие к негосударственным ПФ и лайфовому страхованию отсутствует и не будет ближайшие лет эдак столько, сколько потребовалось цивилизованному миру, чтобы к этому прийти.
2. Когда-то смотрел отчетность парочки фондов - доходность ниже банковских депозитов, в т.ч. за счет высоких админрасходов. Зачем кормить очередных в лучшем случае дармоедов, в худшем нечестных руководителей и собственников этих контор?
3. Почему негосударственное пенсстрахование должно быть ОБЯЗАТЕЛЬНЫМ?
Вы, безусловно, все правильно говорите, только такое ощущение, что не об Украине.
1. Доверие к негосударственным ПФ и лайфовому страхованию отсутствует и не будет ближайшие лет эдак столько, сколько потребовалось цивилизованному миру, чтобы к этому прийти.
2. Когда-то смотрел отчетность парочки фондов - доходность ниже банковских депозитов, в т.ч. за счет высоких админрасходов. Зачем кормить очередных в лучшем случае дармоедов, в худшем нечестных руководителей и собственников этих контор?
3. Почему негосударственное пенсстрахование должно быть ОБЯЗАТЕЛЬНЫМ?
Можете не сумніватись, я пишу виключно про Україну і
українські фінансові інструменти, хоча ніякої особливої специфіки у них немає.
В Україні давно і успішно працюють міжнародні страхові компанії життя (СКЖ), а
українські недержавні пенсійні фонди (НПФ) практично скопійовані з аналогічних
фінансових структур, визнаних у всьому світі. Погляди, дійсно, бувають різними.
Давайте порівняємо.
1.
Доверие к негосударственным ПФ и лайфовому страхованию
отсутствует и не будет ближайшие лет эдак столько, сколько потребовалось
цивилизованному миру, чтобы к этому прийти.
Довіра – це питання обізнаності і часу. Подібні процеси
доволі інерційні. Подивіться хоча б на банки. Після розпаду Радянського Союзу і
краху Ощадбанку СРСР, на фоні тодішніх трастів і пірамід, вони дуже довго і
тяжко завойовували довіру населення, а зараз успішно користуються нею,
незважаючи на численні банкрутства в своїх лавах. За останні десять-дванадцять
років, ні СКЖ, ні НПФ нічим себе не дискредитували. Навпаки, ми стали свідками їхньої
стійкості в умовах економічних негараздів.
Особисто я, як страхувальник, майже не помітив
банкрутства свого страховика «Alico AIG Life»,
- його активи викупила інша потужна СКЖ «МetLife», а в моїх полісах нічого не змінилось.
До того моменту я досить справедливо критикував СКЖ за різні огріхи, але потім дещо
змінив свою точку зору. Я зрозумів, що більшість проблем страхувальників пов’язані
з їх поспіхом і нестачею знань, але вже навіть мінімальна фінансова освіта і
дещиця власного досвіду ставлять все на свої місця, розкриваючи головну рису
страхових компаній – надійність. Вони надійні і варті нашої довіри, але як це
зрозуміти з чужих слів, не спробувавши самим?
Як вкладник НПФ, я пережив неприємні моменти падіння
активів у 2008-2009 роках, але в 2010 році зростання відновилось і досягло
історичного максимуму. Наступний затяжний спад 2011-2013 років, я сприйняв
зовсім по-іншому, розуміючи і поясняючи іншим, що подібна криза – найкращий час
не для припинення, а для збільшення пенсійних внесків. Тоді я не помилився, і
2014 рік відзначився новим максимумом, а початок 2015 року перевищив і його.
Виходячи з наведених прикладів, можна зробити висновок,
що люди різні. Ви не довіряєте СКЖ і НПФ, я довіряю. Моя довіра базується на певних
знаннях і власному багаторічному досвіді. На чому базується ваша недовіра, я не
знаю, - фактів ви не навели.
Біда багатьох людей в тому, що вони теоретики. Вони
слухають і зважують чужі думки або навіть народжують свої, а потім лякають ними
одне одного, замість того, щоб самостійно зробити елементарний найменший крок. Нехай
це складно у сфері страхування: компанія і програма вибираються один раз і
діють 10-20 років. Але нема нічого простішого, ніж відкрити пенсійний рахунок в
НПФ, внести до нього 100 гривень і послідкувати за перебігом подій на протязі
року-двох. Ні, ми краще будемо теоретизувати на форумах.
2.
Когда-то смотрел
отчетность парочки фондов - доходность ниже банковских депозитов, в т.ч. за
счет высоких админрасходов. Зачем кормить очередных в лучшем случае дармоедов,
в худшем нечестных руководителей и собственников этих контор?
Я вже писав вище, що в НПФ бували різні часи. Це
довгостроковий інструмент і оцінювати його потрібно на великих проміжках часу.
За минулий рік, два моїх НПФ принесли 29% і 32% прибутку. Додавши сюди ще 15%
відшкодування ПДФО, зрозуміємо, що банківські депозити явно відстають. Хоча
іншого року, все може бути по-іншому. І не в розмірі прибутку, власне, справа.
Мета НПФ зберегти пенсійні накопичення і захистити їх від знецінення; для них
головне – помірний прибуток з мінімальними ризиками.
Адміністративні видатки, звісно, є. А ви вважаєте, що в
пенсійному фонді України (ПФУ) їх немає чи вони менші? Дарма. З подібними
підходами, будь-яких посередників можна називати дармоїдами, а їх у нас дуже
багато, значно більше, ніж виробників товарів. Що стосується НПФ, граничні
розміри всіх витрат встановлені державою, а далі вступає в силу ринкова
конкуренція. ПФУ, навпаки, конкурентів не має. Чи це на добро, як ви вважаєте?
3.
Почему негосударственное пенсстрахование должно быть
ОБЯЗАТЕЛЬНЫМ?
Якщо ви в своєму
питання робите наголос на обов’язковості, то нинішні внески в ПФУ не
менш обов’язкові. Коли ви вважаєте накопичувальну
пенсійну систему недержавною, то це помилка: пенсійна система України
складається з трьох рівнів, і всі вони державні. Просто деякі свої функції,
держава може реалізовувати з залученням приватного бізнесу. Не дивиною є
приватні школи, лікарні, магазини, транспорт, постачальники енергії, банки,
нарешті. Інша справа, що всі вони потребують якісного державного регулювання.
Так
от, у сфері пенсійного забезпечення, його досить гарно влаштовано. Функції
управління, обліку і зберігання рознесені по різних компаніях, кожна має свого
державного регулятора, існує періодичний аудит і перехресний контроль. Це
надійна система. Вкладники мають податкові пільги, а учасники – право змінювати
свій НПФ на інший, більш привабливий.
Але, щоб про все це дізнатись докладніше
і пропустити через свою свідомість, треба знову ж таки зробити практичні кроки.
Або ж чекати примусу з боку держави.
Комментариев нет:
Отправить комментарий