Питання на Фінанс-32. До біса все. Бери й роби.

 Добрый день!
Вы, безусловно, все правильно говорите, только такое ощущение, что не об Украине.
1. Доверие к негосударственным ПФ и лайфовому страхованию отсутствует и не будет ближайшие лет эдак столько, сколько потребовалось цивилизованному миру, чтобы к этому прийти.
2. Когда-то смотрел отчетность парочки фондов - доходность ниже банковских депозитов, в т.ч. за счет высоких админрасходов. Зачем кормить очередных в лучшем случае дармоедов, в худшем нечестных руководителей и собственников этих контор?
3. Почему негосударственное пенсстрахование должно быть ОБЯЗАТЕЛЬНЫМ?

Можете не сумніватись, я пишу виключно про Україну і українські фінансові інструменти, хоча ніякої особливої специфіки у них немає. В Україні давно і успішно працюють міжнародні страхові компанії життя (СКЖ), а українські недержавні пенсійні фонди (НПФ) практично скопійовані з аналогічних фінансових структур, визнаних у всьому світі. Погляди, дійсно, бувають різними. Давайте порівняємо.

1.     Доверие к негосударственным ПФ и лайфовому страхованию отсутствует и не будет ближайшие лет эдак столько, сколько потребовалось цивилизованному миру, чтобы к этому прийти.

Довіра – це питання обізнаності і часу. Подібні процеси доволі інерційні. Подивіться хоча б на банки. Після розпаду Радянського Союзу і краху Ощадбанку СРСР, на фоні тодішніх трастів і пірамід, вони дуже довго і тяжко завойовували довіру населення, а зараз успішно користуються нею, незважаючи на численні банкрутства в своїх лавах. За останні десять-дванадцять років, ні СКЖ, ні НПФ нічим себе не дискредитували. Навпаки, ми стали свідками їхньої стійкості в умовах економічних негараздів.

Особисто я, як страхувальник, майже не помітив банкрутства свого страховика «Alico AIG Life», - його активи викупила інша потужна СКЖ «МetLife», а в моїх полісах нічого не змінилось. До того моменту я досить справедливо критикував СКЖ за різні огріхи, але потім дещо змінив свою точку зору. Я зрозумів, що більшість проблем страхувальників пов’язані з їх поспіхом і нестачею знань, але вже навіть мінімальна фінансова освіта і дещиця власного досвіду ставлять все на свої місця, розкриваючи головну рису страхових компаній – надійність. Вони надійні і варті нашої довіри, але як це зрозуміти з чужих слів, не спробувавши самим?

Як вкладник НПФ, я пережив неприємні моменти падіння активів у 2008-2009 роках, але в 2010 році зростання відновилось і досягло історичного максимуму. Наступний затяжний спад 2011-2013 років, я сприйняв зовсім по-іншому, розуміючи і поясняючи іншим, що подібна криза – найкращий час не для припинення, а для збільшення пенсійних внесків. Тоді я не помилився, і 2014 рік відзначився новим максимумом, а початок 2015 року перевищив і його.

Виходячи з наведених прикладів, можна зробити висновок, що люди різні. Ви не довіряєте СКЖ і НПФ, я довіряю. Моя довіра базується на певних знаннях і власному багаторічному досвіді. На чому базується ваша недовіра, я не знаю, - фактів ви не навели.

Біда багатьох людей в тому, що вони теоретики. Вони слухають і зважують чужі думки або навіть народжують свої, а потім лякають ними одне одного, замість того, щоб самостійно зробити елементарний найменший крок. Нехай це складно у сфері страхування: компанія і програма вибираються один раз і діють 10-20 років. Але нема нічого простішого, ніж відкрити пенсійний рахунок в НПФ, внести до нього 100 гривень і послідкувати за перебігом подій на протязі року-двох. Ні, ми краще будемо теоретизувати на форумах.

2.      Когда-то смотрел отчетность парочки фондов - доходность ниже банковских депозитов, в т.ч. за счет высоких админрасходов. Зачем кормить очередных в лучшем случае дармоедов, в худшем нечестных руководителей и собственников этих контор?

Я вже писав вище, що в НПФ бували різні часи. Це довгостроковий інструмент і оцінювати його потрібно на великих проміжках часу. За минулий рік, два моїх НПФ принесли 29% і 32% прибутку. Додавши сюди ще 15% відшкодування ПДФО, зрозуміємо, що банківські депозити явно відстають. Хоча іншого року, все може бути по-іншому. І не в розмірі прибутку, власне, справа. Мета НПФ зберегти пенсійні накопичення і захистити їх від знецінення; для них головне – помірний прибуток з мінімальними ризиками.

Адміністративні видатки, звісно, є. А ви вважаєте, що в пенсійному фонді України (ПФУ) їх немає чи вони менші? Дарма. З подібними підходами, будь-яких посередників можна називати дармоїдами, а їх у нас дуже багато, значно більше, ніж виробників товарів. Що стосується НПФ, граничні розміри всіх витрат встановлені державою, а далі вступає в силу ринкова конкуренція. ПФУ, навпаки, конкурентів не має. Чи це на добро, як ви вважаєте?

3.     Почему негосударственное пенсстрахование должно быть ОБЯЗАТЕЛЬНЫМ?

Якщо ви  в своєму питання робите наголос на обов’язковості, то нинішні внески в ПФУ не менш обов’язкові. Коли ви вважаєте накопичувальну пенсійну систему недержавною, то це помилка: пенсійна система України складається з трьох рівнів, і всі вони державні. Просто деякі свої функції, держава може реалізовувати з залученням приватного бізнесу. Не дивиною є приватні школи, лікарні, магазини, транспорт, постачальники енергії, банки, нарешті. Інша справа, що всі вони потребують якісного державного регулювання. 

Так от, у сфері пенсійного забезпечення, його досить гарно влаштовано. Функції управління, обліку і зберігання рознесені по різних компаніях, кожна має свого державного регулятора, існує періодичний аудит і перехресний контроль. Це надійна система. Вкладники мають податкові пільги, а учасники – право змінювати свій НПФ на інший, більш привабливий. 

Але, щоб про все це дізнатись докладніше і пропустити через свою свідомість, треба знову ж таки зробити практичні кроки. Або ж чекати примусу з боку держави.