Питання на Мінфіні-33. Як не переривати грошові потоки?

 

Здравствуйте, Сергей. 
Являюсь Вашим постоянным читателем на Простоблоге и можно сказать учился финансовой грамотности на Ваших статьях. 
Очень хотелось бы отметить, что, по моему мнению, очень важны и полезны для читателей Ваши размышления о финансовых инструментах и увязывание их с духовной составляющей жизни человека. 
Решил задать Вам вопрос как человеку, хорошо разбирающемуся в лайфовых страховых компаниях. 
Я в 2007 году заключил стандартный договор с СК сроком на 30 лет и платежом на 400 Евро/год. 
Далее в 2009 году заключил «целевой» договор с СК сроком на 9 лет и платежом на 20 тыс. гривен/год. И все вроде бы шло по плану, но… жизнь как всегда вносит свои коррективы, я имею в виду теперешнюю преддефолтную ситуацию на Украине.
В связи с этим вопрос: как, по-Вашему, стоит ли дергаться и расторгать договора (один или оба) или же все оставить как есть, с учетом того, что два договора взаимно скомпенсируют курсовые колебания, даже если в Украине объявят дефолт и курс нацвалюты рухнет? 

Например, можно расторгнуть гривневый договор, а накопленную гривну перевести в Доллар, либо же расторгнуть Евровый договор дабы не платить высокую цену за покупку дорогого Евро (т.к. платежи в предыдущих годах составляли чуть более 4 тыс. грн., а сейчас более 9 тыс. грн.). Или же правильной является обратная точка зрения, что если расторгнуть договора то просто зафиксируются убытки (главным образом из-за выкупной суммы), а в случае продолжения действия договоров возможен лучший вариант развития ситуации. 

Заранее спасибо! 
С Уважением.

Простоблог не публікував мої статті з циклу «Енергетична теорія достатку», тому прочитайте їх на сайті: http://pensioneriya.blogspot.com/2015/03/blog-post_15.html

Запустивши грошові потоки страхових внесків, ви побудували чималий енергетичний привід. На його основі, вже майже без вашої участі, створилися численні енергетичні контури, що несуть вам багато позитиву. Припинивши потоки, ви зруйнуєте все ними напрацьоване. На мій погляд, робити того не можна. 

Уявімо (навіть маленьку) річку. Навколо свого русла вона створює величезну екосистему, яка продукує життя. Що станеться з цією системою, коли потік води раптово перерветься? Життя і добра в ній явно стане менше. Щось подібне може статися і в вашому житті, коли ви розірвете страхові договори.

Інша справа – регулювання потоку. Коли не вистачає води (грошей), можна пошукати інші джерела, зменшити витрати, підправити русло, застосувати інші засоби управління.

Але головне навіть не це, головне – ваша первинна мета. Якщо це був захист родини від вашої смерті чи непрацездатності, то до чого тут фіксація збитків? Потреба в захисті відпала? Якщо це була накопичувальна програма, то чому ви не використали НПФ, де нема жорсткої залежності від розмірів і строків внесків? Чому ви вибрали програму на 9 років, на яку не розповсюджуються податкові пільги? 

Розкажіть, що ви думали і з чого виходили, укладаючи страхові угоди, якими були ваші цілі і плани. Тоді ми зможемо вибрати кращі засоби реагування на ситуацію, що склалася.

Продовження - тут: Питання на Мінфіні-33-2. Продовження розмови.