А можна не платити пенсійному фонду?

Можна все. Питання у наслідках. Вони можуть бути позитивні і негативні, а  ми спробуємо збалансувати їх на свою користь.

Якщо пенсійні внески наших батьків, поставили їх на межу виживання, то і нам на гідну пенсію від держави годі сподіватись. Економічні негаразди вкупі з демографічною  ситуацією, неминуче призведуть до погіршення майбутнього стану Пенсійного фонду України (ПФУ). Не додає оптимізму і несправедливий порядок призначення пенсій і розподілу спільно створених накопичень. Уряд відрапортував, що з 01.06.15. призначення нових пільгових пенсій дещо обмежено. Це файно, а що робити зі старими?

Читайте також: «На заміну спецпенсій прийде НПФ» http://pensioneriya.blogspot.com/2015/05/blog-post_14.html

Тож, питання про доцільність продовження обов’язкових пенсійних внесків, у мислячої людини, виникає цілком слушно. Час від часу, з’являються вони і в ЗМІ. Ось, наприклад, одне з них: http://pensioneriya.blogspot.com/2015/05/31.html

Перше, що спадає на думку таким розумникам, - це перехід до тіньового сектору економіки. Можна скільки завгодно таврувати це, справді негативне для країни явище, але від того ні в роті не посолодшає, ні в гаманці не потовщає.

Особисто я не раджу відмовлятись від внесків до ПФУ повністю. Простий розрахунок показує, що знайти заміну, хай маленькій, державній пенсії, не так легко. Заради справедливості, спитаємо у нинішнього пенсіонера з пенсією 1 500 гривень на місяць, чи спромігся б він за все своє трудове життя, набути фінансових активів з відповідним грошовим потоком. Навіть у випадку банківського депозиту з 18% річних, треба було б мати на рахунку 100 000 гривень.

Читайте також: Чи варто сплачувати за комунальні послуги? http://pensioneriya.blogspot.com/2015/04/blog-post.html

З іншого боку, накопичити подібну суму за 20-30-40 років трудового стажу, для розсудливої, дисциплінованої і вмотивованої людини, цілком можливо. Тому я голосую за розумне (без фанатизму) поєднання обох шляхів.

На жаль, в реальному житті, я здебільшого, спостерігаю інших людей.

Перші сподіваються виключно на державу, всіма силами тримаючись за офіційну роботу. При цьому, особистих пенсійних накопичень вони не створюють.

 Другі, теж не створюють власних накопичень, але з іншої причини: остаточно махнувши рукою на державу, вони сподіваються якімсь дивним чином розбагатіти трохи згодом.

Треті і раді б в рай, та всього бояться: і держави, і накопичень. Ймовірно, замість пенсії, вони зможуть разрахлвувати лише на соціальну допомогу.

Не маю ні крихти заперечень до перерахованих категорій, -  не моє горе їхній вибір.  Я волію підтримати той прошарок українців, до якого належу сам. «Людей, о коих не сужу, затем, что к ним принадлежу», - за словами Пушкіна.

Таким чином, моя позиція полягає в наступному.

1.   Грошовий потік внесків у ПФУ ні в якому разі не припиняти. Крім напрацювання державної пенсії, він створює інші енерго-інформаційні контури, про які я вже писав у матеріалі Куди вкладати гроші під час кризи? Робити цей потік надто бурхливим, не бачу сенсу, - відповідного розміру пенсії все одно з нього не утвориться. Підтримувати мінімальний розмір внесків, розраховуючи на мінімальний розмір пенсії – доволі прийнятний варіант.

2.     Притишити потік чималенької зарплатні можна цілком легально, не вдаючись до чорної каси. Для цього пишемо заяву роботодавцеві з проханням: по-перше, перерозподілити власний фонд оплати праці (ФОП) в бік його зменшення; по-друге, скласти з вибраним недержавним пенсійним фондом (НПФ) пенсійний контракт на нашу користь; по-третє, щомісячно перераховувати вивільнені з ФОП гроші на наш пенсійний рахунок, завчасно відкритий у тому самому НПФ.

3.     Наведені три дії тягнуть за собою цікаву ситуацію: кошти, відправлені на пенсійні рахунки в НПФ від імені роботодавця, не оподатковуються. Оскільки економія при цьому складає не менш як 50%, виникає «в-четвертих». В-четвертих, ми просимо роботодавця поділитись з нами одержаною економією. Пропорції – справа індивідуальних домовленостей, а посібник для бухгалтера з посиланнями на нормативні документи – тут: http://pensioneriya.blogspot.com/2015/05/2015.html.

4.     У разі, коли роботодавець виявиться настільки дурним, щоб не скористатись нагодою зменшити видатки, наскільки дорогим нашому серцю, щоб не піти від нього геть до іншого, залишається менш вигідний, але більш самостійний шлях. Отримуючи у конверті різних відтінків сірості зарплатню, ми звісно, теж заощаджуємо на податках і внесках до ПФУ. Можна ці заощадження у звичному режимі протринькати, а можна відправити на створення власного пенсійного фонду. Скориставшись для цього послугами НПФ, отримаємо окремі податкові пільги:  http://pensioneriya.blogspot.com/2015/05/2015.html.  Застосувавши інші інвестиційні інструменти, одержимо інші плюси і мінуси. Головне, ми почнемо діяти, а не пасивно чекати манни небесної.

5.     Виникає питання: яку суму вивільняти з ФОП, яку суму вносити на пенсійний рахунок? Для точного розрахунку існують пенсійні калькулятори: http://acpo.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=309&Itemid=386, але я пропоную модель, наближену до природи. Це – метод золотого перетину із приблизним співвідношенням 38 : 62. Коли ми хочемо, щоб власна пенсія лише доповнювала державну, приймаємо внесок до ПФУ за 62%, а внесок до НПФ – за 38%. Коли бажаємо навпаки, мати власну пенсію соліднішою за державну, приймаємо внесок до ПФУ за 38%, а внесок до НПФ – за 62%. Наприклад, прийнявши внесок до ПФУ у розмірі 450 гривень, до НПФ будемо щомісячно вносити у першому випадку - 280 гривень, у другому випадку – 730 гривень.

6.     З 2016-2017 року запрацює обов’язковий накопичувальний рівень пенсійної системи. Частину пенсійних внесків, роботодавці направлять на особисті пенсійні рахунки працюючих. Громадяни 35+, не примудріться знехтувати цією можливістю. Докладніше про неї читайте у матеріалі «Мільйони українців залишаться без пенсій»: http://pensioneriya.blogspot.com/2015/05/blog-post_25.html 

А тепер – висновки.

1.    Повністю позбавитись  внесків до ПФУ неможливо і недоцільно. Зменшити їх, збалансувавши з внесками до НПФ чи іншими накопиченнями – наша мета.

2.     Законні методи зменшення внески до ПФУ на користь власних накопичень існують, тож варто ними користуватись.