понедельник, 19 октября 2015 г.

Енергетична теорія достатку-4. Про приємне життя між сьогодні і завтра.

    Напевно, всі погодяться з відомим фактом, що світ наш наповненийенергіями і будь-що у світі може вважатись, у тому чи іншому вигляді, енергією. А коли так, то варто згадати дещо зі шкільного курсу фізики, а саме те, що причиною появи енергії є різниця потенціалів: http://pensioneriya.blogspot.com/2015/03/2.html.  За рівних потенціалів, за відсутністю збурення, боротьби, протистояння, ніякої енергії бути не може.

Останній висновок можна вважати суто теоретичним, бо насправді, ніяких балансів не існує, точніше, вони виникають лише ситуативна, як мить під час переходу однієї протилежності в іншу.

У популярній пісні, життя влучно названо миттю між минулим і майбутнім. Думаю, це не просто прохідний поетичний обрах, а цілком пророче відчуття автора слів Леоніда Дербеньова. Наука поки що не здатна  довести, але не в змозі і заперечити того, що не тільки життя, а і сам Всесвіт існують лише завдяки різниці потенціалів між минулим і майбутнім. Принаймні, іншої рушійної сили космічних процесів, вона не бачить. Релігійних протиріч теж не існує: енергія, створювана різницею потенціалів – просто один з інструментів втілення задуму Творця.

Які з того висновки для нас? Нам не обов’язково поринати у наукові чи релігійні хащі, достатньо тверезо і помірковано дивитись на власне життя, прагматично використовуючи здобутки і науки, і релігії, і творчих осяянь чутливих пророків. Головне, не западати на крайнощі і не створювати собі від них зайвих залежностей.

Наразі, ми можемо використати цей підхід для знаходження золотої середини між життям «тут і зараз» і турботою про майбутнє.

Проблема ця має давні коріння, бо в її основі лежить протиріччя між двома «основними інстинктами», - збереження власного життя і продовження життя роду. Протиріччя є діалектичним і більшість людей завжди вирішували його на користь продовження роду. В іншому випадку, нам просто не існувало б. Але можливість зникнення, якщо не всієї цивілізації, то найслабший її гілок, не вичерпана і лишається актуальною. Тим більше, останнім часом, тенденції індивідуалізму наростають, а колективізм відходить у минуле.

Раніше, до формули «жити тут і зараз» я ставився доволі критично, намагаючись переконати читачів у її безперспективності, а тепер заспокоївся, зрозумівши, що не варто втручатись у боротьбу сил вищого порядку. Якщо людина не має достатніх запасів енергії, то власна підсвідомість примушує її жити в режимі економії, тобто - виключно сьогоденням. Це звужує можливості розвитку, але надає час для виправлення ситуації, шляхом накопичення нової порції енергії.

Звідки ж цю енергії взяти? З оточуючого середовища, де її достатньо. Кількість отриманої енергії визначається масштабом наших цілей. Чим більш значуща (у просторі і часі) мета, тим більшу різницю потенціалів між існуючим і задуманим вона створює, а більша різниця потенціалів, як ми вже знаємо, викликає більшу енергію.


Висновок може бути наступним. Ніякої золотої середини між сьогоденням і майбутнім не існує. Ми перебуваємо, або у довгостроковому майбутньому, - там, де вирують наші ідеї, цілі, наміри, плани, або ми перебуваємо у короткостроковому майбутньому, - там, де є все те ж саме, але значно меншого розміру. У першому випадку, ми маємо змогу живитись від бурхливих потоків енергії змін; у другому випадку, нас живлять тоненькі струмочки буденного існування і виживання.

Комментариев нет: