Конкретний вибір життєвого шляху залежить від талантів і здібностей (це - по-доброму) або від порад батьків і знайомих (це - по-звичному). За конкретикою ми не завжди бачимо загальні речі більш високого порядку. Але загалом, вони і визначають наш вибір на підсвідомому рівні. Можна назвати їх принципами.
Крайнощі завжди недоречні, але варіантів у нас не так багато.1. Більше працювати і більше заробляти.
Звичайний шлях середньої людини. Гарно виглядає до тих пір, поки не входить у протиріччя з бажанням роботодавця платити менше. Зазвичай перемагає роботодавець.
2. Більше працювати і менше заробляти.
А це - ідеал роботодавця, до якого він прагне і наближається. Звісно, зменшення заробітку буде не абсолютним, а відносним.
3. Менше працювати і менше заробляти.
Компромісний варіант, який з більшою ймовірністю можливий за відсутності роботодавця. В деякий мірі, - це плата за волю і додатковий час.
4. Менше працювати і більше заробляти.
Для цього треба змусити працювати на себе інших людей (бізнес) або гроші (інвестування). У відносному плані - підвищити свою ефективність у порівнянні з іншими (творчість).
Що таке менше чи більше? Відносність цих понять очевидна. Будемо порівнювати власні відчуття з іншими? Це ні до чого. Результат праці - не гроші, не статус і не влада, а задоволення, щастя. Тому, за великім рахунком, кількість заробленийх грошей є показником суспільної ефективності праці, а кількість і якість задоволення є особистим показником тієї ж ефективності. Ми завжди будемо орієнтуватись переважно на один з цих показників.
Для чого ми заробляємо?
Щоб споживати.
Щоб накопичувати.
Щоб розвиватись.
Навіщо нам споживати?
Щоб жити.
Щоб отримувати задоволення.
Щоб відповідати певному статусу.
Навіщо нам накопичувати?
Для впевненості в майбутньому.
Для захисту від непередбачуваних ситуацій.
Для збільшення впливу.
Навіщо нам розвиватись?
Для виконання свого призначення.
Щоб працювати менше, треба підвищити свою ефективність (і не просто підвищити, а виграти в конкурентній боротьбі з іншими) або знизити споживання і накопичення.
Щоб підвищити ефективність, треба мати й розвинути талант, витративши на це час і гроші. Гроші треба додатково заробити. Отримуємо замкнуте коло, вийти з якого здатні не всі.
Щоб знизити споживання (і не померти при цьому від голоду), треба навчитися отримувати задоволення від інших речей (або терпіти їх відсутність) та / або знехтувати статусом і думкою оточуючих.
Щоб відмовитися від накопичення, треба мати віру і не прагнути до влади.
Гроші можуть надихати на розвиток, а можуть відволікати від нього. Який тип розвитку ми вибираємо?
Для гармонійного єднання обох напрямків, краще спочатку заробити гроші, зрозуміти, чим вони є насправді, а потім відмовитись від надлишку зовнішнього, заради зосередження на внутрішньому.
Комментариев нет:
Отправить комментарий