Кожному овочу - свій фрукт.

Кожний інструмент, хоч столярний, хоч фінансовий, має своє призначення. Використовувати його в іншій якості можливо, але не завжди доцільно. За відсутністю молотка, можна забити цвяха ручним ліхтариком, та чи варто таке робити?

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) має деякі спільні риси з банківським депозитом і іноді може стати йому замінником. Але основне його призначення зовсім інше. Та звідки нам, вихованих на депозитах, про те знати? Тож і рухаємось навмання. Однак, тут раз на раз не припадає. В руках дикуна, потужна протитанкова міна може, як скоїти біду, так і мирно підпирати корито Парасі Никанорівни з «Трембіта». Щоб не гадати, чим обернеться наше чергове невігластво, варто відкинути природне дикунство і стати обізнаними, чи то пак, цивілізованими.

На жаль, виплеканий у кращих європейських і північноамериканських традиціях НПФ, виявився надто вишуканою стравою для невибагливого українського шлунку. Меню з двох блюд – депозиту і долара, долара і депозиту – ось спадщина, що залишилась нам від десятиліть позаринкової (на межі дикунства) економіки.

Як на мене, все одно дивно, чому нація винахідників и першопрохідців (чому є достатньо історико-статистичних свідчень), так примітивно сприймає гроші з їх похідними: або повна залежність, або «ми бідні, зате моральні». Майстерність у грошових справах, зовсім не обов’язково має бути пов’язана з аморальністю і ошуканством. Гроші, як і будь-яку енергію, можна одержати шляхом простих і мирних дій, про що буде окрема розмова. А наразі – ближче до інструментів.

Філософія депозиту  наступна.

1.    Вибрати надійний банк (для зменшення ризику – кілька).

2.    Вкласти одноразово (зиск від довкладань ілюзорний).

3.    Вкласти багато (від малих сум і прибуток буде мізерним).

4.    Вкласти на короткий строк (від доби до 1-2 років), знайшовши прийнятне співвідношення між депозитною ставкою і терміном угоди.

5.    По закінченню строку, забрати вклад разом з відсотками, потішитись своєю вдачею і витратити на власні потреби або перевкласти знову.

Філософія НПФ дещо інша.

1.    Відкрити пенсійний рахунок в одному з НПФ (для відстеження і порівняння, краще в кількох), не особливо переймаючись його вибором.

2.    Визначити для себе якнайдовший (практично, необмежений) термін дії пенсійних контрактів.

3.    Поповнювати рахунок якнайчастіше (в ідеалі, щоденно; зазвичай, щомісячно), створивши грошовий потік.

4.    Поповнювати рахунок незначними для власного чи сімейного бюджету сумами (на рівні, наприклад, транспортних витрат).

5.    Контролювати процес накопичення, змінюючи, при потребі, фонди і балансуючи між ними.

6.    В найбажанішому випадку, передати нащадкам солідний сімейний капітал; при скрутному матеріальному становищі в похилому віці, використати його для отримання щомісячних пенсійних виплат (особистої пенсії).

Завдання, як бачимо, майже протилежні, а тому і стратегія, і тактичні засоби їх виконання різні.

На відміну від НПФ, депозит не має конкретної і значимої мети. Мета, якщо вона таки є, знаходиться десь окремо, а депозит – лише один з засобів (до речі, не завжди найліпший) її досягнення. На мій філософській розсуд, - це найбільша його хиба. Інший недолік – відсутність потоку, а відповідно, - руху і розвитку.

Але годі про хиби. Вони легко перетворюються на чесноти при відповідному застосуванні. По-перше, це школа інвестування, її початковий курс. По-друге, це основа оперативних резервів. По-третє, це дієвий засіб фінансового забезпечення короткострокових, локальних цілей.

Саме цю, останню перевагу депозиту ми використовуємо найчастіше, тому що живемо в парадигмі сьогоденності, відірваного від майбутнього (тим більш, далекого).

Саме тому, почувши про надійність, податкову привабливість, прибутковість НПФ, ми намагаємось використати його для вирішенні поточних завдань, не звертаючи уваги на низьку ліквідність, довгостроковість, тихохідність.

У першому випадку, ми поспішаємо розірвати контракт і терміново зарізати на стадії курча ту курку, що мала б нести нам золоті яйця.

У другому випадку, нам не достає розуміння принципів плинності часу, тому не даємо плодам визріти і завчасно знищуємо посівний матеріал.

У третьому випадку, ми невірно оцінюємо співвідношення між знеціненням грошей і зростанням активів. Та що там співвідношення, ми взагалі не бачимо різниці між грішми і активами.

Крім того, сумну роль відіграє короткий вік існування і відсутність традицій застосування НПФ в нашій державі. Для накопичення дійсно вагомих пенсійних капіталів, 10 років замало.

В результаті, з’являється розчарування: чому той ліхтарик, котрим ми напередодні забивали цвяхи, сьогодні не світить? Хіба не дикунство?