Питання на Мінфіні – 11.2. Які бізнеси стоять за НПФ?

На сайті Мінфін існує рубрика "Питання експертам". Тут можна ставити питання, пов'язані з недержавним пенсійним забезпеченням, на які я намагаюся відповідати. Нижче - черговий з них.

Як я розумію, будь-які інвестиції це певний ризик. І якщо СК каже: «Не переживай, навіть якщо ми інвестували твої гроші невдало, то від цієї невдачі, ми все одно, перестрахувалися в іншій СК», то НПФ каже, що держава заборонила йому оголошувати себе банкрутом. А якщо він все-таки невдало інвестує мої накопичення і вони пропадуть, де він їх візьме, щоб віддати мені? Роз'ясніть цей момент, будь ласка.

Спасибі за цікаве питання, - побільше б таких. Багато соромляться питати про подібне, а ви - молодець.

Я вже писав якось, що за будь інвестицією коштує бізнес: http://pensioneriya.blogspot.com/2014/07/blog-post_3.html  Це було коротко і, мабуть, не зовсім зрозуміло. Давайте поговоримо докладніше про бізнесах СК і НПФ. Це буде перша моя відповідь на ваше запитання.

Як ми розуміємо фразу «перестрахуватися в іншій СК»? Підозрюю, що - по-різному. Я дам свій варіант відповіді на це питання. І це буде другий моя відповідь на ваше запитання.

Третім відповіддю стане розмова про банкрутство. Чому банки банкрутують досить часто, чому страховики кажуть, що за 200 років не збанкрутувала жодна зі страхових компаній життя і чому НПФ не може стати банкрутом за Відповіді з'являться послідовно, але не відразу, а поступово. 

Можливо, в розгорнутому вигляді я опублікую їх на своїх сайтах «Пенсійний капітал» http://pensioneriya.blogspot.com/  і «Шлях інвестора» http://www.uainvestor.com.ua/,  а тут дам короткий варіант. З'являться ці матеріали і в моєму блозі на Мінфіні: http://minfin.com.ua/users/uainvestor/,   найбільш пристосованому для обговорення.

Першу частину відповіді про бізнес СК опубліковано тут: pensioneriya.blogspot.com/2014/12/111.html

Які бізнеси стоять за НПФ?

На відміну від інших фінансових інструментів, НПФ не є цільною структурою, тому і розглядати його треба з кількох сторін одночасно.

Власне, сам НПФ – це взагалі не бізнес, а скоріш – соціальний проект, започаткований з метою пенсійного забезпечення певної групи людей. Ідеальними засновниками НПФ мали б стати потужні профспілки, авторитетні суспільні організації (об’єднання) і, можливо, місцеві органи самоуправління. Учасники таких НПФ повинні були б обов’язково мали щось спільне (інтереси, культуру, місце праці чи проживання) і біль-менш знати одне одного.

Але нині в Україні превалює світогляд, що спирається на комерційний і індивідуальний інтерес, на відміну від прагнення до суспільного розвитку і колективізму. Тому, щобільш  НПФ, прямо чи опосередковано створюють фінансові компанії (насамперед, КУА), як майданчик для власного бізнесу. Іноді, вони роблять це самотужки, іноді – у партнерстві з підприємствами, 

профспілками, суспільними організаціями. Таким чином, виникає (можливо, тільки теоретично) конфлікт інтересів між замовником послуги з управління активами фонду і його виконавцем. Держава, звісно, це розуміє, тому і посилює свій нагляд за всіма учасниками процесу.

В ідеалі, засновник НПФ опікується виключно інтересами учасників фонду і ніякої винагороди за це не отримує, окрім, хіба що, почуття глибокого задоволення від сумлінного служіння громаді. Що ж, соціальний капітал теж має свою вагу, а був би він фінансовий, то взяти гроші, окрім, як ( в тому чи іншому вигляді) з майбутніх пенсіонерів, було б ніде.

Таким чином, НПФ в уособленні Ради фонду з, як мінімум, п’яти осіб, нічого не заробляє, але коштів на власне утримання, все-таки потребує. Ото вам і «бізнес».

Не заробляючи сама,Рада фонду наймає на роботу три приватні компанії:

-         для управління активами фонду – Компанію з управління активами (КУА);

-         для ведення обліку та взаємодії з учасниками і вкладниками – Адміністратора пенсійного фонду (АПФ);

-         для збереження активів фонду – Зберігача (зазвичай, це комерційний банк).

Наймаючи когось на роботу, треба йому платити, але Рада фонду сама нічого не платить. Вона лише дає кожній компанії змогу заробляти певний відсоток від вартості активів фонду. Граничні розміри відсотків, встановлює для кожної з компаній держава, а далі у діло вступають ринкові відносини зі звичайними торгами і конкуренцією. Як зуміють домовитись, так і буде.

Маючи такі умови, обслуговуючи компанії зацікавлені у збільшенні кількості вкладників і їхніх внесків, а також, у зростанні вартості активів фонду за рахунок умілого керування.

Варто зазначити, що вартість активів українських НПФ досить низька, і маленький її відсоток зовсім (принаймні, поки що) не виправдовує зусиль, спрямованих на розвиток системи.

Відверто кажучи, усі зацікавлені в існуванні НПФ сторони, вже десять років чекають від держави введення в дію другого, обов’язкового накопичувального рівня пенсійної системи. Згідно з його концепцією, 7% від зарплатні кожного працюючого, повинно направлятись на його власний пенсійний рахунок у складі одного з НПФ. Ці відсотки і створять необхідний грошовий потік для наповнення активів фондів, що автоматично забезпечить пристойний прибуток обслуговуючих компаній.

Ось тоді, КУА буде робити свій бізнес на якісному управлінні, АПФ – на бухгалтерських і подібних до них послугах, а Зберігач – на послугах збереження і контролю. Чи стануть вони активними продавцями тоді і чи являються вони ними зараз? Це можливо, але малоймовірно, на мій погляд. Скоріш, функцію продажу буде передано професійним посередникам, наприклад, тім же страховикам, фінансовим агентам і брокерам. Не дарма ж, кілька вітчизняних страхових компаній життя вже придбали (стали засновниками) власних НПФ. Вони чекають і готуються. Може з’явитись досить цікавий симбіоз між професійними продавцями і не менш професійними керуючими. Чи піде це на користь фінансовим ринкам та їх учасникам, невдовзі побачимо.

Завершуючи першу з трьох відповідей на ваше запитання, зазначу, що нам, приватним інвесторам, варто, по-перше, чітко розрізняти інвестування і продажі; по-друге, - менше слухати, що говорять фінансові компанії і більше спостерігати, що і як вони роблять.