Походження Всесвіту-4. Концепція Даніїла Андрєєва.

Попередні матеріали.

1. Походження Всесвіту-1.   Перелік моделей і свідчень.
2. Походження Всесвіту-2. Класичні моделі.

3. Походження Всесвіту-3. Моделі в Буддизмі.

3. Вихідна концепція будови Всесвіту Даніїла Андрєєва.

Наш фізичний просторово-часовий шар (світ) –поняття, рівнозначне поняттю астрономічного Всесвіту – характеризується, як відомо, тим, що Простір має три координати, а час в якому він існує – одну. Цей фізичний шар в термінології Троянди Світу носить назву Енроф.

На арені сучасної науки і філософії все ще продовжується суперечка про безмежність та обмеженість Енрофа в просторі, про його вічність чи обмеженість в часі, а також про те, чи обмежується Енрофом весь Всесвіт, чи вичерпуються всі форми буття його формами.

Відкриття антиречовини, виникнення з фізичного вакууму і навіть штучне створення з нього матеріальних частинок, до того перебуваючих в світі від’ємних енергій; експериментальне підтвердження теорії, згідно з якою фізична пустота Енрофа заповнена океаном частинок іншої матеріальності – всі ці факти є віхи шляху, по якому неспішна наука слідує від уявлень класичного матеріалізму до таких, що дуже відмінні і від них, і від позицій старої ідеалістичної філософії.

В основі концепції Троянди Світу лежить поняття багатошаровості Всесвіту. Під кожним шаром при цьому розуміють такий матеріальний світ, матеріальність якого відмінна від інших або числом просторових, або числом часових координат. Рядом з нами, наприклад, існують суміжні шари, простір яких вимірюється трьома координатами, але час яких має не один, як у нас, а декілька вимірів. Це означає, що в таких шарах Час тече декількома паралельними потоками різних темпів. Подія в такому шарі розвивається синхронно в усіх його часових вимірах, але центр події знаходиться в одному, або в двох з них. Відчутно уявити собі це, звичайно, нелегко! Мешканці такого шару, хоч і діють переважно в одному чи двох часових вимірах, існують в усіх і усвідомлюють їх усі. Ця синхронність буття дає особливе відчуття повноти життя, невідоме в нас. Більше число часових вимірів в поєднанні з мінімальним (один, два) числом вимірів простору стає для мешканців таких шарів, напроти, джерелом страждання. Це схоже з усвідомленням обмеженості своїх можливостей, з пекучим почуттям безсилої злості, з нагадуванням привабливих можливостей, якими суб’єкт не в змозі скористатись. Подібні стани в Енрофі можна було б назвати "кусанням ліктів" або мукою Тантала.

За рідким виключенням, на зразок Енрофа, число часових координат перевищує і набагато, число просторових. Шарів, що містять більше шести просторових вимірів, в Шаданкарі*, кажеться, немає. Число ж часових досягає в вищих з цих шарів брамфатури величезної цифри – двісті тридцять шість.Шаданкар – назва брамфатури Землі. Під планетарним космосом розуміють сукупність шарів різної матеріальності з різним числом просторових і часових координат, але безумовно зв’язаних зі сферою Землі, як планети. Планетарний космос – це земна сфера в усій складності матеріальних (а не лише фізичних, в нашому сучасному розумінні) шарів її буття. Подібні могутні системи мають багато з небесних тіл. Називаються вони брамфатурами.

Невірно було б думати, переносячи специфічні особливості Енрофа на інші шари, що всі перепони, відокремлюючі шар від шару, обов’язково такі ж малопроникні, як перепони, що відокремлюють Енроф від шарів інших вимірів. Зустрічаються, правда, перепони обмежуючі один шар і ще менш проникні, ще більш ізолюючі його від інших. Але таких мало. Набагато більше таких груп шарів, всередині яких перехід з шару в шар потребує від істоти не смерті чи важкої матеріальної трансформи, як у нас, а лише особливих внутрішніх станів. Є й такі, звідки перехід в суміжні обумовлений не більшою кількістю зусиль, ніж скажимо, перехід з одної держави земного Енрофа в іншу. Декілька таких шарів складаються в систему і кожна така система шарів, чи ряд світів називається сакуала. Між іншим, поряд з сакуалами, зустрічаються і шари – одиночки, подібно Енрофу.

Шари і цілі сакуали відрізняються між собою також і характером протяжності свого простору. Не всі з них мають космічну протяжність, яку має Енроф. Як це не важко уявити, але простір багатьох з них затухає на кордонах сонячної системи. Інші ще більш локальні: вони як би замкнуті в межах нашої планети. Немало навіть таких, які пов’язані не з планетою в цілому, а лише з яким-небудь з її фізичних пластів чи ділянок. Нічого, подібного з небом, в таких шарах, зрозуміло, немає.

Пов’язані між собою загальними метаісторичними процесами, володіючи - в більшості – немов би парою ворогуючих духовних полюсів, всі шари кожного небесного тіла складають величезну, тісно взаємодіючу систему, або брамфатуру. Загальне число шарів в деяких з них обмежується одиницями, в інших їх нараховується кілька сот. Окрім Шаданкара, загальне число шарів якого нині 242, в сонячній системі існують брамфатури  Сонця, Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна, Місяця, а також деяких супутників великих планет. Брамфатура Венери знаходиться в зародковому стані. Всі інші планети і супутники такі ж мертві і в інших своїх шарах, як і в Енрофі. Це – руїни брамфатур, що загинули покинуті всіма монадами, або такими, що не були брамфатурами ніколи.

Багатошарові системи матеріальностей, до деякої ступені аналогічні брамфатурам, але незрівнянно більш колосальні, обіймають деякі зоряні асоціації, наприклад – більшість зірок Оріона чи систему подвійної, з багатьма планетами, зірки Антарес ; ще колосальніші системи галактик і всього Всесвіту. Це – макробрамфатури. Відомо, що є макробрамфатури з величезним числом різноматеріальних шарів – до восьми тисяч. Нічого подібного з крайньою матеріальною розріженністю, так званою пустотою. Енрофа в макробрамфатурах немає.

Зрозуміло, що макробрамфатури знаходяться поза межами досяжності навіть для найвеличніших з людських душ, нині мешкаючих в Енрофі. Інакше, ніж в віддалених передчуттях, ніяких конкретних відомостей про них не може безпосередньо здобути ніхто. Такі відомості іноді досягають нас від високих духів Шаданкара, невимірно більш великих, ніж ми, через посередництво невидимих друзів нашого серця. Але й такі вісті надзвичайно важкі для нашого сприйняття. Так, майже неможливо зрозуміти дивовижну і скорботну вість про те, що в макробрамфатурах нашої Галактики існує матеріальний шар, де є простір, але немає часу, - щось подібне до дірки в Часі, при тому, що в середині неї існує рух. Це страждалище великих демонів, царство темної вічності, але не в змісті безкінечно триваючого Часу, а в відсутності усякого часу взагалі. Така вічність не абсолютна, бо час може виникнути і там, і саме в цьому одна з задач величезних циклів космічного становлення. Тому що лише виникнення часу зробить можливим звільнення з цього галактичного пекла великих мучеників, ув’язнених там.

Молекули і деякі види атомів входять до складу крихітних систем, мікробрамфатур, причому існування деяких з них в часі зникаюче мале. Але це доволі складні світи, і не слід забувати що елементарні частинки – це живі істоти, а деякі з них мають свободу волі і цілком розумні. Та спілкування з ними, а тим більш особисте, безпосереднє проникнення в мікробрамфатури фактично неможливе. Ні в одному з шарів Шаданкара тепер немає жодної істоти на це здатної, це перевищує сили навіть Планетарного Логоса. Лише в макробрамфатурах Галактики діють духи настільки непредставимої могутності і величі, що вони здатні одночасно спуститись в сукупність мікробрамфатур: для цього такий дух повинен, зберігаючи свою єдність, одночасно втілитись в міріадах цих мілких світів, проявляючись в кожному з них з усією повнотою, хоч і в мізерно малі проміжки часу.

Коли мова йде про матеріальні шари, то мається на увазі, що духовних шарів не існує. Різниця між духом і матерією скоріше стадіальна, ніж принципова, хоча дух створюється лише Богом, еманує з Нього, а матеріальності створюються монадами. Дух в своєму первісному стані, не поміщений ні в які покрови, які можна було б назвати матеріальними, представляє Собою субстанцію, яку не зовсім точно, а лише в порядку першого наближення, можна порівняти з найтонкішою енергією. Духовні лише Бог і монади, несчислима сукупність богонароджених і богостворених вищих Я, неподільних духовних одиниць: вони відрізняються між собою ступенем своє вродженої потенційної масштабності, невичерпним різноманіттям своїх матеріальних покровів і шляхів свого життя. Монада, що високо піднялась, може бути там, тут, в багатьох точках всесвіту одночасно, але вона не повсюдна. Дух же Божий воістину повсюдний. Він перебуває навіть там, де немає ніяких монад, наприклад, в покинутих всіма монадами руїнах брамфатур. Без Нього не може існувати нічого, навіть те, що ми називаємо мертвою фізичною матерією. І якби Дух Божий покинув її, вона перестала б бути – не в значенні переходу в іншу форму матерії чи в енергію, а цілковито.

Згадайте фразу сказану Богом Мойсею на горі Синай: "Якби я заснув хоч на мить, цей світ перетворився б в прах".