Нащо онукам НПФ?

Кажуть, що онуків люблять більше, ніж дітей. Можливо, що вміння любити приходить з віком. Як же дідусі та бабусі можуть проявити свою любов?

Варіант 1. Давати своїм дітям гроші на утримання онуків.
Варіант 2. Купувати онукам потрібні речі та подарунки.
Варіант 3. Забрати онуків на виховання та утримання до себе.
Варіант 4. Залишити онукам спадщину.

У першому випадку, гроші можуть бути витрачені «не за призначенням», тобто, не обов'язково на онуків.

У другому випадку, складно спланувати необхідні покупки з урахуванням дитячої моди, уподобань дітей та онуків. Та й в пам'яті онуків така допомога надовго не залишиться.

У третьому випадку, незрозуміла роль батьків; вони можуть просто втратити батьківські почуття.

Четвертий варіант цікавіше, але за законом, спадщина дістанеться дітям (у них перша ступінь споріднення). Значить, треба писати і постійно переписувати заповіт, виходячи з віку онуків і свого матеріального становища.

Як звичайно, краще вручити людині вудку і навчити її ловити рибу, ніж просто нею нагодувати. Важливо не надати одноразову допомогу, а вказати життєвий шлях, при якому ніяка допомога і не знадобиться.

Онукам треба подарувати контракти з НПФ. Вони будуть учасниками, а хтось з дідусей і бабусь - вкладниками. Потім естафету приймуть батьки, а з початком трудової діяльності, - і самі онуки. Хто і скільки встигне внести невідомо, але є певна гарантія того, що онук все життя пам'ятатиме, хто вказав йому цей шлях, і передасть естафету власним дітям і онукам. Так поступово і сформується капітал сім'ї, що дозволить їй переживати будь-які труднощі.

Є важливий нюанс: і діти, і онуки можуть побажати отримати фінансову допомогу відразу і готівкою. Ось в цьому, потурати їм не варто; капітал легко розтринькати, але важко зібрати; тож сім'я повинна в першу чергу займатися збором, а не витрачанням. Тоді у неї є майбутнє.

Як завжди, такому варіанту заважає страх втратити гроші. Что ж, відмовитись від інвестування і передати майбутнім поколінням замість капіталів фінансові жахи? Оце так альтернатива! Та аргументи є і проти неї.

1. Час - наш союзник. Якщо протягом 50 років вкладати в НПФ всього по 50 гривень щомісяця, то при 12% річних, на пенсійному рахунку накопичиться біля 1,6 мільона гривень.

2. Що таке 50 гривень в місяць? Це - плитка шоколаду на тиждень. Можна собі таке дозволити?

3. Що таке 1,6 мільона гривень через 50 років? Певний капітал, купівельна спроможність якого поки не визначена. Але ж не нуль?! І це лише початок, підвалина майбутнього добробуту сім'ї. Почнемо з часом збільшувати внески, виросте і капітал.

4. Нові покоління потребують нової якості життя. Але ж вона не виникає раптово. Згідно з диалектикою, в якість переходить кількість після тривалого процесу накопичення. Тож цей процес треба коли-небудь почати. Чому не зараз?

5. НПФ достатньо надійні, але повної гарантії немає ні в одній інвестиції. Чи можливі втрати і негаразди? Звичайно, можливі, але на помилках ми вчимося. Не зробивши маленьких помилок, можна легко натрапити на значні. Тож в будь-якому випадку, матимемо і досвід, і гроші. А їхнє співвідношення буде залежати від наших дій.