Добрый день.
Я ищу решение защиты на
случай онкологии в течение ближайших 20 лет (мне 35). Я опасаюсь, потому что
часто встречаю ее у своих знакомых, когда-то мама тоже болела.
Рассчитываю, что на
первом этапе, для лечения мне будет достаточно 500 000 гривен. Для этого,
ежегодно я готов вносить около 10 000 гривен. Буду благодарен, если
поможете найти соответствующую страховую программу. Роман.
А днями, я сам подумав: дійсно, нема захисту
від такої страшної хвороби, як рак або інфаркт чи інсульт… . На все, що здатні страхові компанії, - це дати
гроші на лікування у тій кількості, котрі ми спланували. Одна з них, СК1, пише
для клієнтів: «Найкращий спосіб дізнатися про своє майбутнє – це фінансово
спланувати його. З нашою програмою ви можете бути впевненим у своєму
завтрашньому дні з накопиченим капіталом у розмірі 850 000 гривень».
Дивлячись на всю програму, я розумію,
що оголошена сума неточна, бо її отримає не сам хворий для лікування, а його
родина (точніше, - вигодонабувачі) у летальному випадку (у будь-якому разі).
Таким чином, родина не втримає, не зцілить одного з родичів (а надто, - годувальника),
а просто збільшіть свої Сімейні надбання, що раніше у більш вузькому сенсі, ми
називали Сімейним капіталом. Так, зростання Сімейного надбання коштує надто
дорого, допускати чого, не варто. Одна з
важливих задач сім’ї – народжувати і берегти, плекати нових молодих
роботоздатних родичів. Рівно таку саму ціль має будь-яка держава, а особливо, -
українска.
До речі, на мй погляд, саме вся родина
повинна вирішувати, кого називати страхувальником, а кого – вигодонабувачами, у
певній страховій угоді. Це буде в інтересах не окремих близьких людей, а всієї
родини, бо її статус і цінність вищі.
Повертаючись до програми СК1, - на
випадок діагнозування онкології, хворий отримає 500 000 гривень, тобто,
саме ту суму, яку бажав отримати Роман у його питанні, але і платити доведеться
більше, - біля 40 000 грн. замість очікуваних 10 000 грн. Звідки
взялась ця надмірна сума? Справа в тому, що СК1 як і більшість СКЖ, попри своє дійсне
призначення захистати людину і його сім’ю від проблем зі хдоров’ям,
взялась за створення пенсійних активів. З одного боку, це простіше і більш
вигідно страховикам, а з другого боку, - більш активно мотивує на страхування
людей, котрі (навіть за гроші), не хочуть вмирати і хворіти, зате конче бажають
мати пенсійний достаток. Колись, років за 10, я засуджував таку спритність СКЖ,
бо вважав, що ідею власної пенсії вони поцупили у НПФ, а нині, порозумівшись, я
віддаю належне кожній бізнесовій ініціації, тим більше, що тепер і СКЖ, і НПФ,
- по одну сторону барикад, а точніше,
- прірви між розумним достатком і шляхом до злиднів, - безглуздим споживацтвом.
А взагалі, справа в тому, що за
правилами СК1, вартість ризикових (на кшталт, хвороби, інвалідності чи травми) опцій,
не повинна перевіщувати вартість пенсійної програми.
Якщо, приблизно, навпіл, то накопичений
капітал і настання критичних захворювань (їх – 6-7) буде вартувати по 20 000
гривень з боку страхувальника і по 500 000 гривень з боку СКЖ.
Воленс-ноленс, коли страхувальник (той же Роман) хоче захист від критичних
захворювань, то він має стільки ж грошей вкласти у свою пенсію.
Це не зовсім справедливо, але легко зрозуміти
і точку зору СКЖ: тяжка і вартовна хвороба не повинна призвести родину до убожіння,
а це треба враховувати.
Коли ж той же Роман наполягає лише на
онкології, то є компромісна пропозиція від СК2: страхова сума у розмірі 500 000
гривень, отримує родина на лікування онкології або за невтішного її фіналу. Це
буде коштувати 7 500 гривень за ризик діагнестування однієї з критичних
хвороб і ще стільки ж, - на випадок смерті з будь-якої причини. Я так розумію,
що СК2 за довгий срок свого існування зумів накопичити настільки значні
страхові резерви, що може дозволити собі відійти від класичної схеми і піти
назустріч бажанням клієнта.
Але деякі, ще більш потужні СКЖ,
можуть взагалі відмовитись від накопичувальної частини комплексної програми і
за якіхось 11 000 гривень, взмозі пообіцяти не тільки півмільона
відшкодування, а і навіть втричі більше. Але, разом з тим. СКЖ, все одне не рекомендує відмовлятись від накопичувальної частини програми.
Я теж схиляюсь до тієї думки, що для
СКЖ, головним є клієн: виходячи з його бажань, і варто виробляти власні
страхові програми. Щодо вибору більш потужної СКЖ, то я скажу дві власні думки,
що не сподобаються страховикам, але, як казав, Аристотель: «Платон мені друг, але
істина дорожче».
Перша
думка така. Слідом за Маргарет Тетчер, що колись
заявила: «Не буває ніяких "державних" грошей, бувають
тільки гроші платників податків», я додам: не
буває ніяких страхових резервів, бувають лише гроші страхувальників. Критики
страхових компаній можуть сказати, що ці гроші, тим чи іншим засобом, «видурені»
у тих, хто на протязі багатьох років, купляють страхові поліси. Засоби схожі, а кількість
грошей залежить від віку компанії, яким вона так вихваляється. Колись я теж
критикував СКЖ (бо було, за що), а сьогодні зазначу: крихітко, - це звичайний
бізнес, разом зі всіма його вадами, а нам варто все це враховувати у співпраці з
ними (враховувати, а не зовсім відмовлятись).
Друга думка
така. Ще у 2004 році, я працював в українському філіалі
американської СКЖ, що за сотні на фінансовому ринку, накопичила майже 400 млрд. доларів і називала
себе най- най- най-. Разом з нею, я теж вихвалявся… . Я пишу цю статтю, а де та
СКЖ тепер? Спитаймо у свого страхового агента. Я знаю, що клієнти (і сам у їх
числі) не постраждали, але з маленької брехні виростає велика.
Отака, Романе, трагікомедія з СКЖ.., однак, є ще ризикові
страхові компанії (РСК), котрі теж прагнуть проявити себе у турботі за здоров’я людей. Вони поки що не накачали
фінансові м’язи, тож і масштаб їхньої турботи скромніше: вони здатні забезпечити вам за 10 000 гривень на рік, але не готівку, а лише оплату лікування за рахунками, рецептами,
квитанціями. По-перше, хвороби мають
бути звичними, повсякденними; по-друге, оскільки страхувальником повинен бути
роботодавець, ваш колектив (можна, разом з родинами) повинен бути значним, а як
ні, то страхові внески зростають прогресивно.
Втім, є ще один оригінальний спосіб отримати на лікування
навіть не 500 000 гривень, а до 2 млн. євро: http://pensioneriya.blogspot.com/2017/08/151-1.html.
Відверто скажу, що поки не знаю подібних
випадків в Україні, тож і застережень у мене теж немало, але спробувати можна, бо ризик – справа шляхетна.
Комментариев нет:
Отправить комментарий