Походження Всесвіту-11. Витримки з інших моделей-4.

Попередні матеріали:

1. Походження Всесвіту-1. Перелік моделей і свідчень.2. Походження Всесвіту-2. Класичні моделі.3. Походження Всесвіту-3. Моделі в Буддизмі4. Походження Всесвіту-4. Концепція Даніїла Андрєєва.5. Походження Всесвіту-5. Всесвіт Карлоса Кастанеди.6. Походження Всесвіту-6. Всесвіт по Клізовському.7. Походження Всесвіту-7. Космогенезіс за версією "Книги мудрості" (Книга Дзіан).8. Походження Всесвіту-8. Витримки з інших моделей-1.9. Походження Всесвіту-9. Витримки з інших моделей-2.10. Походження Всесвіту-10. Витримки з інших моделей-3.

Походження Всесвіту-11. Витримки з інших моделей-4.

Філон.

Про Пралайю, перед якою протекли 14 манвантар, і в кінці якої відбувається тимчасове розчинення Брами в Вішну Пурані сказано: “В кінці тисячі періодів чотирьох віків, що складають День Брами, Земля майже виснажена. Вічний Вішну приймає тоді аспект Рудри, руйнівника Шіви, і об’єднує всі свої творіння з собою. Він вступає в Сім Променів Сонця і випиває всі води Планети, випаровуючи всю вологу, він висушує Землю. Насичені цією вологою Сім Сонячних Променів в силу розширення стають Сімома Сонцями і запалюють весь Світ. Харі, Руйнівник всього сущого, який є Полум’я Часу Калагні, спалює Землю. Тоді Рудра стає Джанарданой, видихаючи хмари і дощ.

Існує багато видів Пралайї, але в древніх особливо виділялись три: 1) Наіміттіка (діяльна Причина), часова або випадкова, що походить із проміжків між Днями Брами – це знищення всього того, що має форму, але не субстанції, що залишається до Нової Зорі після цієї Ночі; 2) Пракрітіка, випадає наприкінці Віку (або життя Брами), коли все існуюче розчиняється в Первісні елементи для нового утворення в кінці цієї, більш довгої ночі; 3) Антмантіка, не торкається світів і Всесвіту, а лише деяких людей (це індивідуальна Пралайя, або Нірвана, після якої Людина більше не втілюється до Мака – Пралайї. Ніч останньої продовжується 311040*10⁹ років з можливістю подвоєння для щасливого Дживанмукта, досягаючого Нірвани в ранній період Манвантари. В Бхават Пурані йде мова про четвертий вид Пралайї – Нітьї – безперервного розчинення, і пояснює її як зміну, що невловимо і безперервно відбувається в усьому Всесвіті, від зірок до атомів. Це ріст і в’янення, життя і смерть.

Коли настає Маха – Пралайя всі вищі сутності відходять в Свар-Локу, звідки в Мохар-Локу і потім в Джана-Локу для втілення при оновленні світу на початку наступної Кальпи.

І коли Сонячна система стає одним  океаном, “води” зупиняються… Дихання Вішну стає потужним вихором, що дме сто божественних років, поки не зникнуть хмари… Тоді Вихор починається і те, з чього все створено, Господь, яким все існує, він, непостижимий і безпочатковий, Початок Всесвіту, відпочиває ві сні на Шеша, Змії Вічності, посеред Безодні. Творець спочиває на Океані (в Просторі) в образі Брами в Джана-Лоці, занурений в містичний сон (небесне відображення своїх власних ілюзій). Це і є Розчинення. Коли Всесвітній Дух прокидається – Всесвіт відроджується. Коли Він закриває очі, все падає на ложе містичного сну. Ніч Брами продовжується тисячу Великих Віків (як і день).

Простір, він же ефір, він же вакуум, характерною властивістю якого і основою є Звук (слово), не має форми, смаку, відчуття, запаху…

Первісний елемент, основа всього, є свідомість поєднана з властивостями Пітьми… Перетворення при Розчинені йде по ланцюжку: Всесвіт в тому вигляді як ми його бачимо – Хаос (або Води) – Вогонь – Повітря, яке знищує форми, що дають світло – ефір – первісні елементи – Розум, що з усіма захоплюється Природою (Пракріті) і зникає. Настає повна Пралайя – смерть Всесвіту.

Вішну Пурана.

Місячний магнетизм породжує життя, зберігає і знищує його, як психічно, так і фізично.

Душа Астрального Світла божественна, а його Тіло – Світлові хвилі на нижніх планах – належить Пеклу. Це Світло символізоване “Магічною головою” в Зохарі, Подвійним Ликом на Подвійній Піраміді, чорною пірамідою, що виступає на білому фоні, з білою Головою і Ликом всередині чорного трикутника. Біла піраміда, перекинуте відображення першої в чорних водах – є чорним відображенням. Це і є Астральне світло.

Лише одна Діада, Мати речовинна, тоді як Монада є Причиною всієї Єдності і мірою всього Сущого. Згідно Піфагору Монада повертається в Безмовність і Пітьму, як тільки вона виявила Тріаду, від якої і походять всі інші 7 чисел з десяти, що лежать в основі проявленого Всесвіту.

Все створено через це Світло. Цей корінь розумного “Я” є також коренем фізичного “Я”, бо це Світло в нашому проявленому світі є лише видозміна Мула-пракріті Містичною Мовою; через Мову і слова Брама розкрив себе і створив Всесвіт.

Існує три види Світла і той (четвертий), що проникає крізь інші: 1 – ясне і проникаюче, об'єктивне світло; 2 – Віддзеркалене світло й 3 – Астральне світло. Чотирьом видам світла відповідають чотири види містичної мови.

Сім творінь Бога: 1) Безмежний розум; 2) створення стихій, перша диференціація всесвітньої нерозділеної субстанції; 3) створення почуттів, розвиток нерозділеної природи; 4) створення неорганічних тіл; 5) створення живого; 6) створення божеств; 7) створення людини.

При створенні божеств Брамою створюються Боги, Демони, Прабатьки і Люди.

З ефіру виникло все суще і до нього все повернеться: образи всіх речей зафіксовані навічно в ньому. Він є зародок і кінець всіх видимих форм і навіть думок.

Халдейські оракули.

Слова людей не можуть досягнути Владик. Кожна з них повинна бути покликана лише на мові відповідного їй елемента. Для мови елементів характерно те, що вона складається зі звуків, але не слів, із чисел і форм. Той, хто знає, як комбінувати ці троє, викличе відповідь, наглядаючої Міцності. Це язик мантр, ключ, відкриваючий врата зв’язку між смертними і безсмертними.

Той, хто перший проявляється при Поновленні, з’явиться останнім перед Полишенням (Пралайї).

Енергія організації речовини в результаті деструкції іде в безодню, в пустоту. Анігіляція – не смерть, вона страшніша. Пращури називали її Люцифером -–тим, хто забирає  з собою світло, а Безодню – Пеклом. Заблудження і помилки властиві лише свідомості. Земля має біосферу, здатну накопичувати мільярдами років енергію і інформацію Сонця в процесах структурного творення (деструкція – це нещастя Землі) і спрямовану до Істини і Краси. Все рухається і розвивається в вакуумі, який не являється частиною нашого реального світу. Вакуум – це світ без історії, в ньому все віртуально, все є – і його немає. Це ад в розумінні пращурів, які вважали безсмертну душу часткою світла. Але, що є Благо і що є Зло? Що є Безодня і Матерія, душа і тіло, Добро і Зло?